Учора науковці України полишили свої буденні справи і, навіть попри снігопад у столиці, нечищені вулиці та тротуари, таки вийшли на акцію протесту. Кілька сотень працівників установ та організацій Національної академії наук України влаштували пікет під стінами Верховної Ради. Від представників влади вони вимагали обіцяної фінансової підтримки.

Між тим, цікава навіть не стільки сама учорашня акція протесту, як її передісторія. Ще у жовтні, саме напередодні парламентських виборів, науковці уже планували вийти на вулицю. Звечора проанонсували свій мітинг, запросили на нього пресу. А вже зранку його скасували. Тоді пояснили: мовляв, уряд пообіцяв допомогти. Із представниками профспілки НАН України чиновники навіть підписали своєрідний протокол про співпрацю. Натомість, буцімто, «попросили» не виносити сміття із хати і не влаштовувати акції протесту. Науковці погодилися, свою обіцянку виконали. «Взаємності» ж від чиновників чекають і досі. Тепер, на жаль, доводиться констатувати: чимало часу втрачено, а проблеми не вирішено. І одна із найголовніших бід вітчизняної науки — недофінансування.

— Минулого року фінансування НАН було таке, що тільки на зарплати співробітникам виділили 70 відсотків від необхідного, — пригадує Тамара Кузнєцова, член ЦК профспілки працівників НАН України. — І так зване підвищення зарплат примушувало нас щоразу здригатися. Адже для нас це означало, що доведеться призупиняти дослідження і йти у відпустку за свій рахунок... В уряді нам пообіцяли, що наступного року наука отримає усе необхідне. У жовтні Прем’єр-міністр країни видав постанову і доручив закласти у бюджет на 2013-й наші вимоги.

В Академії наук тим часом порахували, що на все про все їм, як мінімум, потрібно 3 мільярди 115 мільйонів гривень, у тому числі 2,599 мільярда становлять видатки на оплату праці. Розрахунки передали чиновникам. А цього тижня, нібито, дізналися, що для НАН України по загальному фонду на наступний рік заплановано всього 2,570 мільярда грн. Чого знову не вистачить навіть на оплату праці.

— Це значить, що знову люди йтимуть у відпустку за свій рахунок. А ми і далі, наче у роки війни, сидітимемо у практично необігрітих приміщеннях. Та найстрашніше те, що наша влада не розуміє пріоритети розвитку держави. Без науки наша країна перетвориться на сировинний додаток з дешевою робочою силою, — каже Тамара Кузнєцова.

Хронічне недофінансування, природно, гальмує і розвиток вітчизняної науки. Неохоче йде туди, де немає грошей, і молодь. «Ви тільки замисліться: середній вік кандидатів наук в академії становить 50 років, докторів — від 60. Елементарна річ: через 10 років ми опинимось у ситуації, коли не буде тих, кому передавати знання», — каже провідний науковий співробітник Інституту ядерних досліджень Орест Поворозник. І якщо зруйновані заводи можна відновити за декілька років, то на відновлення втрачених наукових шкіл знадобляться десятиріччя, а то й сторіччя, — переконані науковці. Вони, між іншим, впевнені, що Україна ще може робити «проривні речі» у авіакосмічній галузі, у галузі нано- та біотехнологій тощо. Але для цього потрібне фінансування.

Попри те, що учасники мітингу мали гучномовець, їхні звернення, схоже, почуті не були. Коли стало відомо, що народні депутати таки проголосували за Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», наукові мужі зітхнули і почали поволі розходитися... Так і не отримавши відповіді на запитання: «А що ж далі?»

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

Інші фото з цієї події  шукайте в фотомагазині на сайті www.golos.com.ua.