Селище Добрянку заснували 1706 року старообрядці. Хоча з того часу минуло понад 300 років, у населеному пункті діє старообрядницька церква святого великомученика Димитрія Солунського. Багато місцевих жителів сповідують батьківську віру. Ось уже 18 років таку непросту територіальну громаду очолює Олександр Алгінін (на знімку).
— Ви теж із старообрядців? — запитую.
— Мій батько з Добрянки. Він був старообрядцем.
— А ви щось не носите бороди!
— Оскільки я селищний голова, маю багато клопотів, то не завжди відвідую храм... Але я — віруючий.
— Тому вас постійно переобирають?
— Можливо. Я працюю насамперед в інтересах громади. Фінансові можливості селищної ради обмежені. Але ми не сидимо на місці. Намагаємося вирішувати усі проблеми жителів, незалежно від їх віри. Домоглися продовження газифікації Добрянки. 2010-го газифікували село Вербівку, підпорядковану нашій селищній раді. Скажімо, у верхах намітили скоротити нашу лікарню. Ми відстояли її, «швидку допомогу». Попрацювали у напрямку нічного освітлення вулиць. І тепер маємо певний результат.
— Що сьогодні найактуальніше для громади?
— Є певні проблеми із водопостачанням. Тому ми оплатили проект будівництва нової глибоководної свердловини. Ще чимало доведеться попрацювати у плані благоустрою населеного пункту. Клуб в аварійному стані. У цьому році вже нам запланували виділити значну суму для модернізації культосвітнього закладу — спортивно-тренажерно-культурного центру.
— 2006 року ви видали велику книгу на 464 сторінки про історію Добрянки. Чи продовжуєте пошукову роботу?
— Так. Нова книга теж матиме десь 400 сторінок. Я зв’язався із багатьма вихідцями із Добрянки, вони надіслали досить цікаві спогади. Усе це істотно доповнить історію населеного пункту, де свого часу були Омелян Пугачов, Олександр Пушкін, цар Микола І. До речі, за наказом останнього після того, як він проїхав Добрянкою, за кілька місяців було збудовано дерев’яний храм. Імператор відвідав його 29 серпня 1845 року і взяв участь у богослужінні.
— Які, на ваш погляд, законодавчі норми потребують урегулювання?
— Треба вже нарешті розпочати територіально-адміністративну реформу. У нас дуже багато сільрад, які обслуговують 200—300 жителів. На території ж Добрянської селищної ради проживає 3500 громадян. Зрозуміло, що це різні обсяги робіт. А штати, по суті, однакові. Хіба це справедливо? Нова редакція Кримінального кодексу теж дає підстави для занепокоєння. Ось помер у селищі онкохворий. Його перед цим привезли із обласної лікарні. Шукали вночі машину, щоб відвезти до райцентру в морг для проведення експертизи. Там, кажуть, уже нікуди трупи дівати. Причому в Ріпках немає свого патологоанатома. Одне слово, абсурдна ситуація. У людей трагедія, а вони мають займатися бюрократичними справами, возінням покійника до райцентру.
Інтерв’ю провів Сергій ПАВЛЕНКО.
Ріпкинський район.
Чернігівської області.
Фото автора.
