Від недільного походу на найбільший у Луцьку Завокзальний ринок залишилося двояке враження. З одного боку, низькі ціни на овочеву продукцію мали б мене потішити. Картопля і морква — лише по півтори гривні за кілограм, цибуля ріпчаста — 1,3 гривні, капуста — 2.
Дешевий і цукор: за кілограм просять лише шість гривень, за 50-кілограмовий мішок — 270. Водночас така дешевизна насторожує. Адже селянин — чи то йдеться про власника індивідуального господарства, чи керівника великого агропідприємства, не буде довго працювати собі на збиток. Пригадую розмову з директором СТзОВ «Городище» Луцького району Анатолієм Никонюком під час урочистостей з нагоди Дня працівників сільського господарства.
— Наступного року не сіятиму буряки, невигідно, — гірко зізнався він. — Цукор коштує копійки, а ціни на пальне, міндобрива, гербіциди весь час зростають.
Така заява знаного в краї аграрія насторожила. Адже з вирощених у «Городищі» буряків виробляється стільки цукру, що його вистачить для Луцька з його 210-тисячним населенням, ще й зайвий залишиться.
Чи не через низькі закупівельні ціни свого часу багато господарств області згорнули свинарство, зменшили поголів’я великої рогатої худоби, позбулися овець. Ось і маємо тепер на ринку сало по 35—40 гривень, свинячу шинку — по 50—55, телятину — по 60—70 гривень. Літр молока коштує в середньому 6,5 гривні, сметани — 30. На понад десять відсотків зросли цієї осені ціни на борошно вищого ґатунку — 4,5 гривні за кілограм. Можливо, для індустріального Донбасу це й прийнятні ціни, а ось для аграрної Волині — надто високі.
Тож чи не скоротять наступного року волинські селяни площі під картоплею, морквою, капустою?
Волинська область.
