Парламент має ефективно і продуктивно працювати

Ред.: Ірино Володимирівно, ми намагаємося говорити про те, що нас об’єднає...

І. Геращенко: Опозицію об’єднає ключова мета: ми повернемо законодавчому органу авторитет, професійність і незалежність. Це можна зробити навіть у меншості, я в цьому переконана. Як це зробити? В тому числі через запровадження особистого голосування. Через серйозну роботу над законопроектами, дотримання Регламенту. Ми бачимо спільними і першочерговими закони, які є важливими для країни, Києва. Зокрема, разом вимагатимемо термінового проведення виборів столичного голови, виступаємо за проведення їх у два тури і повернення міському голові повноважень. Обов’язково приймемо пакет антикорупційних законів, які спрямовані дійсно на боротьбу з корупцією, а не з опозиціонерами і водіями колишніх урядовців. Ми обов’язково об’єднаємося навколо соціальних законів. І разом маємо прийняти новий виборчий кодекс, який унеможливить переписування виборчих правил перед кожними перегонами. Ми повернемося до теми відкритих списків і скасуємо мажоритарку. Якщо комуністи тут будуть чесними перед своїми виборцями, то вони також нас підтримають.

Адже завдяки мажоритарці Партія регіонів і досі ділить країну на два сорти, бо якщо подивитися на бюджетні субвенції, які йдуть на східні і західні регіони, то бачимо серйозний дисбаланс фінансування цих областей. Так само вони поділяють мажоритарників на два сорти. Коли фронтмени ПР оспівують «прагматичних мажоритарників», то насправді говорять про своїх, скажімо, сина прем’єра, членів своєї партії, на округи яких з бюджету країни спрямовувалося стільки коштів, на скільки не могли претендувати навіть деякі області Західної і Центральної України. Водночас є опозиціонери і самовисуванці — мажоритарники, які виграли в цієї влади тільки тому, що виборці показали: не всі продаються за гречку, за якісь інші речі. Ось вони на свої округи не отримали і ніколи не отримають жодної копійки, бо з точки зору ПР — це не «прагматичні», тобто не ручні мажоритарники. Партія влади ставиться до бюджету, як до свого гаманця, і розподіляє його між своїми в ручному режимі. При цьому забуває, що до бюджету жителі всіх регіонів і округів однаково платять податки, тому трохи дивно за рахунок держави купувати лояльність одних виборців і обділяти інших...

Для того, щоб нам об’єднати наступний парламент, потрібно об’єднати країну, яку парламент шостого скликання дуже вміло розколював. На темі мови, релігії, референдуму, зовнішнього вектора, під час голосування за абсолютно дикунські закони. Але, з другого боку, вибори показали, що дедалі менше громадян на це ведуться. ПР уже втратила понад два мільйони своїх прихильників, і ця тенденція посилюватиметься. Тому, думаю, важливе завдання для опозиції — об’єднувати країну. Передусім — навколо наших програмних цілей. Це — повернення країни на демократичний шлях розвитку, євроінтеграція, реформа судочинства. І, звичайно, відсторонення Партії регіонів від влади. Це реальні завдання. І Київ, як законодавець політичної моди, засвідчив, що народ готовий показати червону картку цій владі. Гадаю, Західна, Центральна Україна вже теж стоять на цих само платформах. Будемо боротися за інших громадян, діями, роботою, позицією доносити їм правду. І об’єднувати їх навколо опозиції. Перед нами — дуже серйозна робота, сподіваюся, протягом двох років ми з нею впораємося.

Ред.: Складається дивне враження від нашої розмови, що відбувається продовження виборчої кампанії і що в парламент прийшли не для того, щоб спільно працювати, а для того, щоб учергове звинувачувати один одного в усіх смертних гріхах...

І. Геращенко: Ключове слово у вашій тезі «працювати». Якщо ви вважаєте, що нинішній парламент останнім часом працював, то, мабуть, ви погано стежили за ним. Останнім часом парламент робив усе що завгодно — за дві хвилини в трьох читаннях голосував за законопроекти, які ніхто не читав. Голосував за проекти, які не проходили процедуру розгляду в комітетах. Порушував усі можливі й неможливі норми Конституції і законів! Можу навести десятки прикладів ключових для країни законів, які так голосувалися, зокрема, закон про референдум. Отож давайте не будемо жонглювати словами, опозиція прийшла в парламент працювати, а не просто сидіти там, імітуючи бурхливу діяльність. А от ПР прагне залишити все, як є — залежний парламент, фікцію роботи, кнопкодавство. Тому вже зараз три фракції об’єдналися навколо дуже важливих речей. І це не поділ комітетів, кабінетів, а передусім тема, яку Олесь Доній обстоював у попередньому парламенті, — особисте голосування. Звичайно, пан Чечетов комплексує з цього приводу, бо у зв’язку з цим його роль у парламенті нівелюється. Ми доб’ємося персонального голосування, починаючи від методів узаконення цього і закінчуючи тим, що не дамо голосувати за себе і того хлопця, застосовуючи для блокади піаністів усі можливі методи.

Друге. Питання нормальної роботи парламенту має вирішити таке: а) депутати повинні подавати професійно написані закони, а не таке, що на голову не налазить; б) депутати зобов’язані дотримуватися Регламенту і процедури, всі закони мають пройти слухання в комітетах, бажано враховувати думку експертів, зокрема, науково-експертного управління; в) між першим і другим читанням кожен депутат може внести правки, які повинні обговорюватися в залі і, можливо, бути підтримані. Бо нині я, як депутат від опозиції, так само як і Олесь Доній, вносили сотні поправок до багатьох законів. Але їх навіть не розглядали в комітетах, вони не зареєстровані, бо не пройшли читання! Як тільки десь стоїть прізвище опозиційного кандидата, то навіть кома не приймається. Ось це треба буде змінити, щоб парламент працював, а не просто голосував, пробивав, протискував закони. Ось це завдання нас сьогодні й об’єднує.

Ред.: Невеличка репліка. Розумієте, проблема в тому, що завершення каденції попереднього парламенту і перше засідання підготовчої робочої групи позначилися протистоянням...

І. Геращенко: Це не протистояння. Це повернення в русло конструктивної роботи, а не її імітації.

С. Гордієнко: Тут є проблема розуміння пріоритетів. Дивіться, закінчилася Велика Вітчизняна війна, розруха, колосальні проблеми, але суспільство змогло об’єднатись і у порівняно короткий термін відбудувати країну. Люди розуміли, яка мета і які проблеми потрібно вирішувати і для чого...

М. Чечетов: І Західна Україна, і Східна...

С. Гордієнко: Ті, хто тоді працював, розуміли: потрібно працювати для однієї мети. Всі знали, що життя важке і в тих, хто керує, і в тих, хто працює. Вони мали приблизно однаковий рівень доходів. Усі працювали на загальнонаціональні інтереси, які дали можливість відбудувати країну. А ми сьогодні запрягаємо коня не з того боку воза.

А. Мохник: Ці міфи можливі були під час керування Компартії. Нині є інформація про те, як жила партійна верхівка, коли в 1946—1947 роках влаштували голодомор для червоноармійців, їхніх сімей...

С. Гордієнко: Сьогодні ви без голодомору зробили, що сім мільйонів людей не стало в Україні. Сьогодні на часі прийняття закону про соціальний статус потерпілих від усіх реформ, від того, що відбулося.

Ред.: Михайло Васильович сказав, що вибори закінчилися і час працювати. Не обрано ще п’ять народних депутатів. Який може бути варіант розв’язання проблем? Потрібен окремий закон?

М. Чечетов: У 1994 році, коли вибори відбувалися у два тури, я став депутатом. Було обрано 317 депутатів, і парламент так працював майже рік. Тому те, що п’ятьох недообрано, ніяк не вплине на роботу парламенту. Щодо того, як бути далі. Я наводжу приклад. Ось зайшов у магазин і прошу кілограм масла. Дивлюся: ваги накручені, гирі підточені. Кажу: хлопці, тут кілограма немає, тут 800 грамів. Завідуючий виходить: тут є кілограм. Зараз ми підкрутимо. Ні, кажу, хлопці. Тут не треба. Йдемо на контрольні ваги і переважимо.

Коли не можна порахувати, хто правий, тоді потрібно переважити на терезах довіри людей. Потрібні перевибори. А як їх проводити? Якщо справді не прописана причина, за якою ЦВК може призначити перевибори, — отже, треба вносити зміни до закону. Думаю, нова каденція депутатського корпусу зробить це. Бажано, щоб за ці зміни проголосували всі, консенсусом. Щоб не було політичної спекуляції. А якщо ні, то працюватиме 445 — нічого страшного.

А. Мохник: Ви забули один ключовий момент. Коли сфальшовані результати, то після того настає кримінальна відповідальність.

М. Чечетов: Це різні речі.

А. Мохник: На сьогодні, якщо неможливо встановити результати виборів унаслідок псування виборчої документації, це — кримінальна відповідальність. Втручання інших чинників, сторонніх осіб у виборчий процес — це кримінальна відповідальність. Сьогодні ми не бачимо...

М. Чечетов: Значить, з тими, хто підточував гирі й підкручував ваги, треба розібратися. Це одна сторона медалі, а те, що потрібні перевибори, — це інше. Ми говоримо про різні речі.

А. Мохник: Це пов’язані речі. Бо завтра будуть ті ж ваги і ті ж гирі.

М. Чечетов: Коли буде тільки п’ять округів, а не двісті двадцять п’ять, то, як шуліки, злетяться всі ЗМІ, спостерігачі — це будуть найчесніші, найпрозоріші перегони у світі. Сфальшувати їх буде практично неможливо. І переможе на них не просто сильніший — переможе народ.

А. Мохник: Де покарання фальсифікаторів? Ви зараз їх покриваєте.

М. Чечетов: Ні. Що стосується фальсифікаторів — вони повинні відповідати. А ми говоримо, що потрібно ще раз, чесно зважити кілограм масла на вагах.

І. Геращенко: Ми вважаємо, що спочатку потрібно замінити продавців, які зважуватимуть оце масло.

М. Чечетов: Це народ...

І. Геращенко: Не грішіть на народ. Що я хочу ще додати? Серед тих законопроектів, які сьогодні об’єднують опозицію — і ми переконані, що до нас приєднаються і комуністи, якщо залишаться чесними перед своїми виборцями, — ми ініціюємо насамперед створення Тимчасової слідчої комісії щодо порушень на цих виборах. Ми ретельно зібрали факти про всі махінації на виборчих дільницях і в окружкомах, інформацію про залучення силових структур до «підрахунку» голосів. Ми вважаємо, що серед головних фальсифікаторів була і Центральна виборча комісія, яка чомусь не змогла встановити переможні для опозиції результати на кількох округах. Так само ми хочемо, щоб дали відповідь ті структури, які закупили на мільярд гривень вебкамери. На них пішли кошти з бюджету країни, без тендера, звичайно. Тож ми не розуміємо, чому не можна переглянути запис з підрахунку голосів на тих округах, де начебто не можна встановити результати голосування. Дуже просто навіть п’ятикласнику порахувати результати виборів. Власне, почати треба буде з покарання всіх причетних до фальсифікації. Хто причетний до злочину — крадіжки голосів виборців.

Друге. Очевидно, що за нинішнім законом про вибори Партія регіонів проводитиме стільки голосувань, скільки буде потрібно, і проблем з фінансуванням не буде, до повної перемоги їхніх кандидатів. Тому ми вважаємо, що перший етап — створення комісії. Другий — покарання винних, у тому числі й ротація членів ЦВК.

Третє — це зміни до закону про вибори. Не можуть вони відбуватися за виписаними шулерськими правилами, коли якісь неіснуючі партії, «роги й копита», формують виборчі комісії, а потім визначають результати волевиявлення. Все це треба змінити і лише потім говорити, що можуть бути якісь перевибори, хоча вони насправді не потрібні. Бо є п’ять переможців на цих округах.

Ми знаємо ціну нинішнім українським судам, символом який є суддя Кирєєв, а не Феміда. І тому ми дійдемо до Європейського суду, аби довести, що на цих виборах було вкрадено десятки тисяч голосів громадян. Ця ганьба з підрахунком голосів, який вчергове завдав репутаційного удару не лише Партії регіонів і Президенту, а, на жаль, і державі Україна, яка після 2010 року вже вдруге не має вільних, демократичних виборів. До речі, коли Партія регіонів говорить про попередників, то дуже важливо згадати, що попередники залишили цій команді дуже важливу річ — передусім вільну Україну, де проходили вільні вибори у 2006, 2007 і 2010 роках, на яких, до речі, перемагала тодішня опозиція. За ці два роки команда Януковича спромоглася сплюндрувати все, що тільки можливо було в цій країні, у тому числі й унеможливила проведення демократичних виборів.

М. Чечетов: Маю захистити пана Яценюка. Ви назвали його «шулером», бо він проголосував за цей закон (про вибори. — Ред.). Це некоректно — лідера опозиції називати шулером. Чи ви вже, може, розпочали виборчу президентську кампанію лідера «УДАРу» В. Кличка, дискредитуючи його головного опонента?..

О. Доній: Повернімося до теми розмови. В чому колосальна небезпека з цими округами? Поміркуймо. Проблема не лише в цих округах, правду каже пані Ірина, що результати можна і необхідно встановити. Є камери, є протоколи з мокрими печатками. Нагадаю, що в Черкасах Микола Булатецький виграв з перевагою у 12,5 тисячі голосів. Результати голосування вкрадені не лише у нього, а й у виборців. Хіба не можна зібрати протоколи з мокрими печатками, переглянути камери, де порушники? Київська область, де скасовані результати на 28 дільницях. Для чого створюється цей прецедент, чому я говорю, що це небезпечно — проробляється технологія для президентських виборів. Якщо можна на 28 дільницях Київської області скасувати результати, змінити ситуацію, бо опозиційний кандидат вигравав з розривом у 10 тисяч голосів, і віддати перемогу абсолютно протилежній стороні, відповідно, так можна буде зробити і на президентських виборах.

До чого це призведе реально? Якщо у населення, будь-якого народу, крадуть право на волевиявлення, на демократичну процедуру, на вибори, то іншого механізму, ніж революційний, не залишається. Що насправді є кривавим і небезпечним механізмом для країни. Нагадаю як історик за фахом, що у 1989 році були різні способи перемоги над комунізмом. Був мирний, коли в Польщі завдяки круглому столу Войцех Ярузельський передав владу «Солідарності», у Східній Німеччині було падіння Берлінської стіни, і Хонеккер просто втік літаком до Москви. Був варіант у Чехословаччині — коли парламент призначив президентом Вацлава Гавела. Але був і кривавий варіант у Румунії, коли в народу вкрали можливість змінити владу й іншого шляху, ніж розстріляти диктатора Чаушеску та навіть його дружину, у нього не залишалося. Це кривавий шлях, але з точки зору історії нам доведеться розглядати і такий можливий сценарій, що може бути небезпечним для країни. Чи розуміють це люди, які впроваджують механізм крадіжки голосів, фальсифікацій, крадіжки права народу на волевиявлення? Нагадаю, були побудовані вертолітні майданчики для теперішнього Президента, якими він чомусь не користується, очевидно, розуміючи, що навіть у нашій країні дістати одну ракету «Стінгер» чи гранатомет реалістично. І влучити у вертоліт набагато легше, ніж у кортеж. Ще раз кажу, я не хотів би, щоб зміна влади в моїй країні відбувалася у такий спосіб. Я хотів би, щоб влада змінювалася на виборах, а для цього потрібно не красти у народу право на вибір.

Ред.: Олександре Сергійовичу, ви ж, мабуть, розумієте, що питання п’яти округів вирішуватиме новий парламент. Цей навряд чи прийме якесь рішення.

О. Доній: Хочу сказати, що вже зараз у ЦВК є всі повноваження і можливості визначити переможців. А в органів правопорядку — всі механізми, щоб покарати винних у фальсифікаціях.

С. Гордієнко: Декілька коротких зауважень до того, що сказав Олександр Сергійович. По-перше, колосальна небезпека для України в останні роки криється, передусім, у протистоянні великого капіталу, що стоїть за владою, а інший — за об’єднаною опозицією. До речі, тут присутні як зовнішній, так і внутрішній чинники, але це тема окремої широкої розмови. Проблема порушень на нинішніх виборах мною була озвучена на провідних каналах одразу після закриття виборчих дільниць. Але мене дуже здивувала тоді позиція опозиції. У них була ейфорія перемоги. Ніхто навіть не хотів говорити про розслідування порушень виборчого законодавства.

Дивує таке. Чому всі члени ЦВК, у тому числі й опозиційні, голосували одностайно щодо перевиборів у цих п’яти округах, коли приймали свою постанову? ЦВК звернулася до парламенту, бо в рамках чинного закону вирішити це питання не мала можливості. Верховна Рада прийняла політико-правове рішення з рекомендацією провести повторні вибори. На мій погляд, щоб розблокувати ситуацію, а нинішній парламент цього вже не зробить, необхідно створити Тимчасову спеціальну комісію з вузькими повноваженнями щодо врегулювання проблеми повторних виборів. На майбутнє — ми обов’язково повинні вийти на ухвалення виборчого кодексу, в якому б на десятиліття були виписані всі процедури і були незмінними щодо усіх виборів. Проект його напрацьований давно. Є висновки міжнародних організацій, залишилося тільки вмонтувати виборчу систему. Але ні помаранчева влада цього не хотіла, ні нинішня. Чому? Тому, що є кілька «дійних корів виборів», за які постійно ведеться боротьба. Перша — виборчий закон, який має принести преференції тій чи іншій політичній силі. Друга — реєстр виборців, третя — бюлетені, четверта — підсумкові протоколи голосування. Мій особистий прогноз: ми кодекс не приймемо, бо не вщухає, а загострюється боротьба за дограбування і перерозподіл загальнодержавної власності. Капітал, який стоїть і за об’єднаною опозицією, і за нинішньою владою, цього не допустить.

Ред.: Останнє запитання. Як будуть формуватися керівні органи Верховної Ради: голова, заступники, керівники комітетів... Крім того, за Регламентом у комуністів постає питання щодо формування фракції, а комітети, у свою чергу, за квотним принципом виділяються на фракції... Є питання самовисуванців, чи враховуватимуться їхні інтереси під час розподілу комітетів?

М. Чечетов: Якщо коротко, по-одеськи, — демократично. Якщо розширити, то максимально демократично. Ми все зробимо, щоб не образити опозицію. Але, з іншого боку, опозиція останнім часом залишає засідання підготовчої робочої групи. Завжди напередодні нової сесії робоча група вирішує всі організаційні питання. Нині приїдуть депутати, які не жили в Києві. Попередні ще не з’їхали, а вже потрібно розселити нових. Загалом слід вирішити чимало питань, у тому числі й розподіл обранців по комітетах. І найголовніше — керівництво комітетів та Верховної Ради в цілому. Тому, напевно, буде збережено квотний принцип. Наприклад, якщо фракція має 20% голосів, то, мабуть, стільки само відсотків комітетів має очолювати. Логічно? Принаймні це демократично. Що стосується назв комітетів, то це питання дискусії тих людей, які входять у підготовчу групу, але остаточне рішення буде за новим складом парламенту.

С. Гордієнко: Вирішення цих питань насамперед має відбуватися на базі чинного законодавства. Якщо ви робите закид, що існують різночитання по Компартії, то я переконаний: проблема надумана, її мають вирішити правники. Компартія — це парламентська партія. В чому найбільша проблема нинішньої ситуації? Передусім, що не виконуються Конституція і закони України. Найбільшою небезпекою для національної безпеки і оборони є саме нехтування Конституцією і законами. Тому на основі положень чинного законодавства має запрацювати підготовча робоча група, бути обраний голова, заступник, секретар, щоб усе, що напрацьовувалося в групі, міг хтось підписувати і пропонувати парламенту. Предметом роботи підготовчої робочої групи мають бути питання проведення першого засідання парламенту, його порядку денного, у тому числі й питань формування депутатських фракцій, а також переліку предметів відання, складу і принципів формування комітетів, питань забезпечення умов діяльності парламенту сьомого скликання та висвітлення його роботи. Питання особистого голосування також має бути предметом розгляду підготовчої групи. Для Компартії України особисте голосування ніколи не було проблемою. Ми завжди присутні у сесійній залі і відповідально ставимося до своєї роботи.

І. Геращенко: Ми наполягаємо не лише на особистому голосуванні. Три фракції наполягають на роботі парламенту, на тому, щоб дотримувався Регламент, щоб був професійний підхід до написання законів, їх персональний розгляд у парламенті, комітетах. Якщо говорити про комітети, для партії «УДАР» надважливим є виконання виборчої програми. Тому входження наших депутатів до комітетів залежатиме від тих пріоритетних напрямів, які записані в нашій програмі. А це — боротьба з корупцією, місцеве самоврядування, євроінтеграція.

Я також хотіла б привернути увагу всіх колег до такої теми як ґендерна рівність. Партія «УДАР» — єдина політична сила, фракція якої матиме у парламенті майже європейську цифру присутності жінок. Із 40 депутатів 20 відсотків — це жінки. Мені здається, що залучення жінок до активного суспільно-політичного життя так само дуже важливий аспект євроінтеграції України. Якщо 60 відсотків виборців становлять жінки, то їхні інтереси мають бути гідно представлені і в політикумі. Партія регіонів говорить дуже багато правильних слів про євроінтеграцію, необхідність залучення жінок до влади, але мені здається, що важливо це і продемонструвати у парламенті. Цікавий аспект: нинішня робоча група складається з одних чоловіків, там немає жодної жінки. Це так само певним чином демонструє і ставлення політиків до жінок-депутатів, це є намаганням відсторонити їх від прийняття рішень. Мені здається, було б дуже важливо, щоб серед керівників парламентських комітетів були присутні жінки. Я в даному випадку кажу не за нашу партію, а про парламент у цілому. Інакше все закінчиться, як у 1998 році, коли Україна вступила до Ради Європи, але першу її делегацію повернули назад, у Київ, бо там не було жодної жінки.

От, власне, на такі моменти партія «УДАР» хоче звернути увагу. Ми підходимо до формування парламенту не з точки зору того, кому і скільки портфелів і стільців дістанеться, а з точки зору реалізації нашої виборчої програми. Бо перемогти на виборах, отримати прекрасний результат — це важливо, але не менш важливо його утримати. А це можливо лише за умови виконання виборчої програми.

С. Гордієнко: Найголовніше сьогодні — розблокувати роботу підготовчої робочої групи, щоб вона напрацювала пропозиції для новообраної Верховної Ради, бо всі питання, про які йдеться, належать виключно до компетенції парламенту, а не робочої групи.

О. Доній: Відразу скажу, що мене особисто як політика не цікавить персональний склад керівників комітетів, мене як політика цікавить зміна режиму. І вважаю, що для цього всі опозиційні сили повинні продемонструвати єдність, силу. Саме тому я вийшов з ініціативою, яка була озвучена в мас-медіа, що треба створити надфракційне об’єднання з чотирьох складових опозицій — фракцій «Батьківщина», «УДАР», «Свобода» та опозиційних депутатів-самовисуванців. Вахтанг Кіпіані, відомий журналіст, навіть запропонував назвати це об’єднання «Народна Рада», за аналогією такої структури в парламенті першого скликання 1990 року. Тоді в надфракційне об’єднання входило близько 150 депутатів. Тобто абсолютна меншість, водночас це об’єднання вело вперед, задавало тон, ініціювало і, більше того, мало сили нав’язати порядок денний всій Верховній Раді. Саме тому нам потрібно переступити через власні амбіції, корпоративні інтереси, вийти на інтереси держави і створити міжфракційне об’єднання, де можна було б обговорювати і тактику, і стратегію нашої діяльності, приймати рішення і впроваджувати їх в життя.

Наступний етап — це створення надбудови за межами Верховної Ради, куди б увійшли не лише парламентські, а й позапарламентські партії, громадські рухи, інтелектуали, які не об’єднані в партії і громадські організації і, можливо, створити, щось на кшталт Народного руху України, який народився 1989 року. Це стане запорукою зміни цієї влади. І це опозиційні сили вже можуть продемонструвати, незалежно від того, який комітет їм запропонують, будуть якісь керівні посади чи ні. Якщо домовитись і продемонструвати єдність між собою, продемонструвати її суспільству, показати приклад єднання, то можна буде все зробити. Тому мені дуже приємно, що три опозиційні сили демонструють по одному з питань — персональному голосуванню — принципову позицію. Я цим питанням займаюся понад 10 років, не будучи депутатом, п’ять років боровся з «кнопкодавами». А потім п’ять років у Верховній Раді показував приклад передусім колегам. Бо, на жаль, крім регіоналів та комуністів така практика була поширена до останнього моменту і в «НУ—НС», і в «БЮТ». Це яскравий приклад, як одна людина через мас-медіа, громадські організації демонструючи власний приклад, може показати, як треба робити, діяти. І тепер це є дієвим механізмом перетворення Верховної Ради на справжній парламент. А Верховна Рада цього скликання не була таким парламентом. У неї не було ні законодавчої, ні представницької функції. Бо будь-який закон, який приймався в цій Верховній Раді, незалежно від того, хто нею керував, був ухвалений у антизаконний спосіб — чужими картками. А значить, будь-який закон міг бути скасований нормальною владою. Отже, у цій Верховній Раді потрібно не допустити такої ситуації. Верховна Рада має стати парламентом, відповідно виконувати сама Конституцію. Не можна вимагати від громадян виконання Основного Закону, якщо політична еліта, депутати її не виконують. Якщо вони не голосують, як сказано у Конституції, своїми картками. Це антиконституційно, антизаконно, аморально, і таку практику треба припиняти.

С. Гордієнко: Але найголовніше — для цього потрібно народним депутатам ходити на роботу.

А. Мохник: Для нас немає значення розподіл посад, якщо закони йдуть повз комітети. Не має значення і голосування, якщо є диригент і є піаністи. Тому перше і ключове питання — встановлення конституційного порядку у Верховній Раді сьомого скликання. В цій ситуації дуже прикметно, що комуністи розуміють, що є питання суто підготовчої групи, якщо вона може сказати, де депутатам сидіти, то в принципі може визначитися й щодо голосування. Партія регіонів намагається сказати, що підготовча група займається технічними питаннями, то вибачте, у підготовчій групі присутні такі «технічні працівники», як прем’єр Азаров, Голова Верховної Ради Володимир Литвин, віце-прем’єр Тігіпко. Це що, технічні працівники? Ні, насправді це серйозні, відповідальні люди. Не треба займатися словоблуддям, що це норма Конституції, то ми й не заперечуємо, справді норма Основного Закону. То ми ж і не говоримо, що потрібно ухвалювати якісь рішення про персональне голосування, маємо говорити про те, як його забезпечити. Є сенсорна клавіша, вона сертифікована, апробована, може працювати. Єдиний момент, який стримує Партію регіонів — це те, що вони розуміють: за умови особистого голосування їхня сила, про яку говорив пан Чечетов, їхня перемога, вміння гри в шахи вилізе як шило з мішка, і ми побачимо, що король голий. Що сьогодні Україна стоїть перед економічною прірвою, що Партія регіонів вдається до методів військового комунізму...

Ред.: Андрію Володимировичу, у нас дещо інше питання.

А. Мохник: Це — принципове питання.

С. Гордієнко: У мене є запитання до Андрія Володимировича. Ви назвали декілька прізвищ, але це ж новообрані депутати і вони мають на це повне право. Можливо, вони завтра підуть з уряду...

А. Мохник: Коли йдеться про те, якою є підготовча група, кожна політична сила делегувала свої перших осіб. Тобто людей, які ухвалюють рішення. І там на підготовчій групі представники «УДАРу», «Батьківщини» і «Свободи» могли взяти перерву і ухвалити рішення, то так само могли зробити представники Партії регіонів. Тому питання встановлення конституційного порядку у Верховній Раді — це ключове питання. А далі — можна говорити і про квотний принцип розподілу комітетів, установлений законом. Але якщо не вирішимо основного питання, то узурпація влади триватиме й надалі.

М. Чечетов: У мене немає сумнівів, що той, хто по-справжньому любить свою рідну Українську державу і рідний Український народ, працюватиме на її розбудову, а не на її руйнацію.

Ред.: Шановні народні обранці, дякуємо вам за участь у розмові.