І зменшує доходи держбюджету
Обсяги виробництва цього року істотно нижчі за показники 2011-го. Як наслідок, зменшуються надходження до бюджету, що тягне за собою ланцюг негараздів у забезпеченні життєдіяльності країни. А бюджетна виручка від приватизації, яка мала б частково компенсувати втрати внаслідок падіння виробництва, значно нижча від очікуваного. Поміркуємо, чому так відбувається.
Криворізький гірничо-збагачувальний...
Усі вже начувані про так званий «ексклюзивний продаж» за безцінь стратегічних гірничорудних об’єктів, великих меткомбінатів і машинобудівних заводів. Тільки внаслідок продажу за символічну ціну привілейованим компаніям
гірничорудних об’єктів ДАК «Укррудпром» держбюджет недоотримав понад 100 мільярдів доларів США. Неприватизованим поки що залишається тільки недобудований Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР).
Продаж цього промислового велетня на відкритому аукціоні може принести в держбюджет, за експерт-ними оцінками, приблизно 5—6 мільярдів доларів США, а може, й усі 10.
КГЗКОР коштує значно дорожче, ніж проданий компанії «Міттал Стіл Кривий Ріг» комбінат «Криворіжсталь». До того ж вартість сировини для металургії на світових ринках, попри періодичні коливання цін, безперервно зростає. Запаси видобутої з надр сировини не відновлюються і їм немає рівноцінної заміни в необхідних для металургії обсягах. Дорожчають у всьому світі й гірничо-збагачувальні комбінати. Саме тому зацікавленість у придбанні КГЗКОР, цього дуже привабливого гірничорудного об’єкта, виявляють багато потужних промислових компаній. Але вигідному продажу цього об’єкта й отриманню солідного вливання в бюджет заважає багато причин. Насамперед небажання нинішніх власників українських ГЗК отримати ще одного конкурента. Крім того, деякі компанії розглядають можливість придбання КГЗКОР шляхом його банкрутства та санації. Але державі такі схеми категорично не вигідні, оскільки за їх реалізації бюджет України нічого не отримає.
Технологічний і технічний аудит КГЗКОР із залученням відомої міжнародної компанії для оцінки його вартості, який нібито гальмує підготовку комбінату до продажу, зовсім не обов’язковий, оскільки «порівняльний» і «дохідний» підходи до оцінки не потребують докладного аналізу технології та основних фондів. Потенційні покупці детально знають КГЗКОР та його можливості.
Румунія і Словаччина від 1985 року вклали в будівництво КГЗКОР близько 700—800 мільйонів доларів США, а їхня незговірливість у питанні про його майбутнє — це міф. Вони згодні на продаж недобудованого комбінату за умови, що з отриманих від його реалізації коштів їм буде компенсовано витрати. Таку позицію румунська сторона не раз висловлювала на переговорах. Тому слід відновити та активізувати діалог із цими країнами для підписання угод, які відкриють шлях до прозорого продажу КГЗКОР на аукціоні.
Влада усувається від продажу Криворізького комбінату упродовж десятка років. Ще Віктор Ющенко, коли був Президентом України, 3 листопада 2005 року доручив до 1 березня 2006-го вжити заходів щодо продажу державної частки в його майні. Але не зважили. Указом Президента України від 2 жовтня 2007 року В. Ющенко доручав Раді національної безпеки і оборони України розглянути питання про роздержавлення КГЗКОР. Знову нехтували. Довелося давати відсіч спробам рейдерського захоплення комбінату. Президент України Віктор Янукович Указом від 10.12.2010 р. №1118 визнав недійсним указ від 16.05.2008 р. №449, який забороняв, зокрема, приватизацію КГЗКОР. За дорученням Кабінету Міністрів створили міжвідомчу комісію з вивчення (вкотре) стану справ на КГЗКОР. Але, як і раніше, приватизаційний віз не зрушив з місця. Мабуть, гроші бюджету не потрібні. А Указ Президента України для декого не указ.
Принадність КГЗКОР стає ще очевидніша на тлі показників чистого прибутку, який отримують гірничо-збагачувальні комбінати Кривого Рогу. Так, за підсумками 2011 року, чистий прибуток Центрального ГЗК становив 2,599 мільярда гривень, Північного ГЗК — 6,25, Інгулецького ГЗК — 6,58 мільярда гривень.
Використовуючи ці цифри, «доходний» підхід оцінки і п’ятнадцятирічний період окупності, бачимо, що вартість цих трьох ГЗК сягає мінімально 25 мільярдів доларів США. Не менше виручили б за КГЗКОР. Але важко собі уявити, які ще владні важелі треба задіяти, щоб таке сталося, бо навіть укази глави держави на ситуацію не впливають, а недобудований КГЗКОР потихеньку продовжують розкрадати.
Гра на мізері приносить мільярди
Згідно з низкою прийнятих останнім часом нормативних актів уряду, Фондом держмайна України здійснюються заходи з приватизації Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК). Нагадаю, що ЗТМК працює на українській сировині і рентабельність його виробництва становить 30—50 відсотків. Проектна потужність — 20 тисяч тонн губчатого титану (титанової губки) на рік і в разі реконструкції комбінату може бути збільшена в 2—2,5 разу. Нині тут виробляють близько 10—12 тисяч тонн губки на рік. Ціна одного кілограма на світових ринках — 8—13 доларів США. Собівартість на ЗТМК — ~ 7 дол./кг. Під час виробництва 12 тисяч тонн губки і ціні її продажу в середньому 10 дол./кг річний прибуток становить приблизно 36 мільйонів доларів США. Це орієнтовні показники економіки комбінату. Отже, заборгованість в розмірі декількох сотень мільйонів гривень — вже ноу-хау його керівників, з якими, сподіваюся, познайомляться компетентні органи.
Розрахунки свідчать, що в разі продажу ЗТМК на відкритому аукціоні бюджет України може отримати 500—600 мільйонів доларів США. Зазначимо, що титанової губки сьогодні у світі не вистачає. Найбільший інтерес придбати ЗТМК мають компанії, яким не вистачає власної губки для виробництва титанової продукції. Зазначена ціна (500—600 мільйонів доларів) продажу ЗТМК, підкреслюю, на відкритому аукціоні, навіть може бути перевищена. Інвестор, який придбає на аукціоні ЗТМК, виконає за свій рахунок модернізацію і реконструкцію виробництва, що, безумовно, піде на користь країні.
Нібито все ясно і буде зроблено все необхідне, щоб бюджет країни швидше отримав зазначені 500—600 мільйонів доларів. Але «інноваційна» схема роздержавлення ЗТМК повністю виключає надходження грошей в бюджет. Комбінат фактично дарується певній комерційній структурі (якій — здогадайтеся самі!). Водночас легенда для народу зворушує. Турбуючись за промисловий потенціал країни і титанову галузь безпосередньо, світлої пам’яті Мінпромполітики (вже ліквідоване) і ФДМУ, щоб залучити приватні інвестиції для технічного переоснащення ЗТМК створять на базі ДП «ЗТМК» товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). До статутного капіталу його держава вносить цілісний майновий комплекс, а інвестор — грошові кошти. Такий сценарій безкоштовного виведення з державної власності унікального промислового об’єкта вартістю 500—600 мільйонів доларів США затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2012 р. №243 «Деякі питання титанової галузі». А далі — постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 р. №955 вже розписується механізм та послідовність дійства.
Підкреслю, зазначені гроші не дійдуть до бюджету країни, їх буде вкладено у своє товариство. держава втратить ЗТМК, а інвестор просто перекладе гроші з однієї кишені в іншу, свою власну, у вигляді ТОВ.
Під час роздержавлення ЗТМК повторюється негативний, найгірший із можливих сценаріїв приватизації за безцінь (викрадення в держави) привабливого, унікального підприємства, що коштує близько 5 мільярдів гривень.
Усі інші підпункти постанови КМУ від 23.01.2012 р. №243, а саме визначення вартості майна ЗТМК (кишенькове ПП «Бюро Маркуса» оцінило ЗТМК в 717 мільйонів гривень, що в 5—7 разів нижче від його ринкової вартості), визначення недержавних учасників нібито на конкурсних засадах (але вони вже відомі), строки і напрями використання внесених інвестором коштів тощо створюють лише видимість прозорості і відкритості операції, яка націлена буцімто на благо національних інтересів.
Читач може заперечити. Але ж оцінку вартості об’єктів, в тому числі й ЗТМК, для ФДМУ виконують атестовані оцінювачі за затвердженими методиками. Чому ж названа такими оцінювачами вартість підприємств занижується в декілька разів стосовно реальної ринкової вартості? Відповідь на це запитання дуже проста. У країні всі ліцензовані оцінювачі, вибачайте за прямолінійність, годуються з рук потенційних покупців виставлених на продаж об’єктів. Чинні методики оцінок майна недосконалі і дають змогу «гуляти» цифрам у вельми широкому діапазоні. Тому нерідко, а може, й завжди, оцінювачі підганяють ціну «під замовлення». Реальну ціну встановлює тільки ринок. Тому не треба вигадувати всілякі «заморочки» у вигляді інвестиційних обов’язків, які відсікають від участі в конкурсі на придбання активів потенційних інвесторів. Слід виставляти об’єкти приватизації на відкриті аукціони, за прикладом продажу «Криворіжсталі». Порівняйте оцінку, яку зробив Фонд держмайна, з реальною ціною продажу комбінату. Все стане зрозуміло.
Важливо підкреслити, що оцінювачі майна нічим і ніяк не відповідають за надання завідомо сфальшованої оцінки. Ще жодного оцінювача не притягнули до кримінальної відповідальності за лукаву арифметику. Чому, подумайте самі. Припускаю, що статутний капітал «Бюро Маркуса», яке оцінювало ЗТМК, становить декілька десятків або сотень тисяч гривень. Що можна стягнути з цього «бюро» в разі невідповідності його оцінки реальній ринкової вартості комбінату? Нічого! Тому для оцінки таких об’єктів, як ЗТМК, треба залучати всесвітньо відомі юридичні фірми. Тоді оцінка буде фактичною, реальною, а не фіктивною, за допомогою якої, по суті, обкрадається бюджет України. Навіть дилетанту зрозуміло, що озвучена оцінка ЗТМК повинна бути скасована, а діяльність «оцінювачів» мають розглянути компетентні органи.
На завершення розгляду ситуації навколо ЗТМК слід звернути увагу, що вкрай цинічним видається пункт 14 постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2012 року №955, в якому підкреслюється, що згідно з умовами конкурсу особа, котра хоче бути учасником ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», повинна подати на конкурс «гарантію постачання сировини (ільменіту) вітчизняного виробництва, зокрема договорів поставки». Тобто майбутній учасник, який невідомо виграє конкурс чи ні, має заздалегідь надати конкурсній комісії договори поставки на ЗТМК ільменітового концентрату (сировини). А якщо він не виграє конкурс? Як бути? Отже, це неприхована корупція. Умови конкурсу підлаштовують під конкретну особу, що має доступ до продукції Вільногірського та Іршанського комбінатів.
Згідно з Конституцією України надра належать народу України. І не потрібні ніякі «гарантії», щоб українські підприємства мали можливість використовувати українську сировину — ільменіт чи щось інше.
Розпорядженням уряду від 11.07.2012 р. №469-р передбачено продаж належного державі пакета акцій ПрАТ «Кримський ТИТАН» у розмірі 50 відсотків плюс одна акція, а гроші від продажу слід спрямувати до державного бюджету. Тепер виходить, що в разі продажу державного пакета ПрАТ «Кримський ТИТАН» у розмірі 50 відсотків плюс одна акція статутного капіталу Вільногірський та Іршанський комбінати, що перебувають у кабальній оренді у ПрАТ «Кримський ТИТАН», автоматично опиняться в оренді цілком комерційної структури ПрАТ «Кримський ТИТАН», на яку не буде навіть формального впливу держави. І зрозуміло, що повернути ВГМК та ІГЗК з оренди в управління держави буде вкрай складно. Тому перед продажем зазначеного державного пакета 50 відсотків плюс одна акція ПрАТ «Кримський ТИТАН» треба обов’язково вжити заходів із повернення державі ВГМК та ІГЗК із кабальної оренди. Ураховуючи, що в наглядовій раді ПрАТ «Кримський ТИТАН», яка складається із семи осіб, четверо є представниками держави, рішення про повернення ВГМК і ІГЗК з оренди може і повинно бути прийнято наглядовою радою чи правлінням ПрАТ «Кримський ТИТАН» без будь-якої судової тяганини. Таке рішення повинні забезпечити ФДМУ та Державне агентство з управління державними корпоративними правами України. І тільки після цього можна вирішувати питання про продаж на відкритому аукціоні належного державі пакета акцій ПрАТ «Кримський ТИТАН» в розмірі 50 відсотків плюс одна акція.
В іншому разі держава зазнає величезних збитків через фактичну втрату контролю над ВГМК та ІГЗК.
ПрАТ «Кримський ТИТАН» (раніше ЗАТ «Кримський ТИТАН») — це приватне акціонерне товариство, в якому державі належить пакет акцій в розмірі 50 відсотків плюс одна акція. Швидше за все, статутом цього ПрАТ передбачено переважне право його акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонується їх власником до відчуження. Тобто переважне право на придбання державного пакета 50 відсотків плюс одна акція має другий акціонер ПрАТ «Кримський ТИТАН», а саме Ostchem Germany GmbH, якому нині належить пакет 50 відсотків мінус одна акція. Якщо сьогодні продавати цей державний пакет акцій, то його продаж пройде без будь-яких конкурсних засад, без аукціону, за корупційною схемою. ФДМУ визначиться з оцінкою (ціною) цього пакета, яка (можна зі стовідсотковою впевненістю стверджувати) буде мінімально можлива, дуже далека від реальної ринкової ціни.
У разі продажу на відкритому аукціоні ціна продажу пакета акцій ПрАТ «Кримський ТИТАН» розміром 50 відсотків плюс одна акція, за експертними висновками, очікується на рівні 400—500 мільйонів доларів США.
Отже, для того, щоб державний бюджет отримав таку суму, треба, щоб держава в особі ФДМУ, як акціонер ПрАТ «Кримський ТИТАН», виставила на продаж державний пакет акцій цього товариства за ціною 400—500 мільйонів доларів США. Другий акціонер ПрАТ «Кримський ТИТАН», а саме Ostchem Germany GmbH, має переважне право придбати цей пакет акцій за названою ціною — 400—500 мільйонів доларів. Але якщо впродовж двох місяців Ostchem Germany GmbH не викупить зазначений пакет акцій за цю суму, то держава згідно зі статтею 7 Закону України від 03.02.2011 р. №2994-VІ продасть його за названу суму третій особі. Головне тут, щоб ФДМУ не вигадував якихось додаткових обмежувальних умов продажу (корупційної складової), які штучно усуватимуть реальних інвесторів (третіх осіб) від купівлі цього пакета акцій «Кримського ТИТАНу».
І наостанок потрібно звернути увагу на оприлюднені в ЗМІ дані, що за січень—вересень 2012 року ПАТ «Сумихімпром» збільшило чистий збиток у 11,4 разу — до 128,1 мільйона гривень порівняно з 11,2 мільйона гривень за відповідний період 2011 року. Оскільки 100 відсотків акцій «Сумихімпрому» належать державі, то треба розуміти, що тільки за 9 місяців 2012 року керівництво «Сумихімпрому» завдало збитків державі на понад 100 мільйонів гривень. І продовжує це безкарно робити далі, бо механізм цілеспрямованого нарощування збитків відпрацьовано до деталей. Як наслідок, під час продажу «Сумихімпрому» бюджет держави, швидше за все, нічого не отримає, попри потребу бюджету в надходженнях грошей від продажу промислових об’єктів.
Валерій МАЗУР, член-кореспондент НАН України, міністр промисловості у 1995—1997 роках.
Державі — танталове, олігархам — титанове
Багатомільярдний доларовий ресурс доходної частини з бюджету країни забирає непрозора приватизація підприємств титанової галузі.
Йдеться про такі великі промислові об’єкти, як Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК), Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (ІГЗК), Запорізький титаново-магнієвий комбінат (ЗТМК), контрольний пакет акцій ПрАТ «Кримський ТИТАН», ПАТ «Сумихімпром».
Аналіз ситуації в цій галузі свідчить, що від неповернення «Кримським ТИТАНом» з оренди стратегічних для держави ВГМК та ІГЗК економіка зазнала багатомільярдних втрат. Згідно з відкритими даними, щорічний чистий прибуток цих комбінатів сягає близько 200 і 150 мільйонів доларів США відповідно (майже 3 мільярди гривень), а місячна орендна плата, яку отримує держава (бюджет України) — лише 9 мільйонів гривень. Тобто мізерні 4 відсотки від суми чистого прибутку комбінатів.
Оскільки в ПрАТ «Кримський ТИТАН» держава має частку 50 відсотків плюс одна акція, то керівництво цього товариства мало б керуватися у своїх діях вказівками, дорученнями, розпорядженнями тощо державного органу, що управляє своїм пакетом акцій. Рішеннями правління, наглядової ради, загальних зборів акціонерів ПрАТ «Кримський ТИТАН» зобов’язано здійснювати політику на користь держави. Але все відбувається навпаки. Так, «Кримський ТИТАН» 2009 року звертався до керівних державних органів із заявою про продовження оренди комбінатів на два роки. Згідно з підписаною мировою угодою збиткова для держави оренда продовжена на 5 років! Тобто кабальна оренда збільшена в 2,5 разу. Аргументи ФДМУ, буцімто розірвання договорів оренди унеможливить повернення наявного боргу «Кримського ТИТАНу» (два роки ПрАТ «Кримський ТИТАН» експлуатувало комбінати і не платило) або спричинить неотримання значних коштів від оренди в майбутньому (??), видаються як збиткування з національних інтересів і нашої системи влади загалом.
Вартість ВГМК і ІГЗК становить 3—5 мільярдів доларів США кожного. Тобто сумарно 6—10 мільярдів доларів. Ці гроші отримає бюджет України в разі продажу комбінатів на відкритому аукціоні, який треба проводити, а не продовжувати, по суті, безкоштовну грабіжницьку оренду.
Ландшафти вітчизняних гірничо-збагачувальних комбінатів.
На території Запорізького титано-магнієвого комбінату.
