Не хочеться бути холопом!..

Чаша терпіння переповнена, і ми вирішили звернутися до вас по допомогу!

Хотілося, щоб почули наш біль і образу Азаров, Тігіпко, Присяжнюк та інші. Як у нашій країні живеться простому селянинові. А то одні байки і з екрана, і в газетах. П’ять років я зі своєю родиною намагався створити фермерське господарство. Скільки принижень довелося вислухати від місцевих ледарів (представників влади). Які довели район до ручки, зруйнували й розграбували все, що люди їм довірили: і земельні, і майнові паї. КСП перетворили на ТОВ, частину пустили на металобрухт, а що залишилося, продають інвесторам як своє, а людям що робити? Роботи практично жодної, багато сіл взагалі зникли з карти. А голова райдержадміністрації як сидів у будинку райкому партії, так і досі сидить — і знущається зі своїми підлеглими над людьми! Скільки разів я намагався з ним поспілкуватися, мовляв, дайте можливість мені самому створити робочі місця для себе, своєї родини, ще, може, й іншим людям робота буде, а йому справи немає. Звертався й до голови облдержадміністрації, і до начальника сільгоспуправління. Писав у Кабмін, в адміністрацію Президента. Парадокс: навіщо тримати такий штат, якщо вони нічого не вирішують, сидять і тільки листи розсилають тим, на кого скаржишся. А ті потім нахабно в обличчя посміхаються й ще більше ставлять палиці в колеса. Гаразд, вже наше покоління в гріш не ставлять, але дайте хоча б нашим дітям жити й працювати дома, а не скитатися, як ми, усе життя по заробітках!

У мене вже ціла валіза цієї писанини. А врятувала нас постанова Кабміну, яка скасувала кваліфікаційні комісії: у травні нинішнього року вже мій син Олександр все-таки зареєстрував фермерське господарство. Коли оформлявся, усі обіцяли допомогу. І начальник сільгоспуправління (казав: синок, допоможемо), і міністр... А тепер нічого не доб’єшся. І з чого почати молодому хлопцеві. В 23 роки він ще не накрав. Як кажуть у держфонді підтримки фермерів: дай заставу, одержиш кредит, який належить за законом. А де взяти заставу починаючому фермеру? Не від доброго життя в простого селянина немає жодної копійки за душею, який чесною працею горбатився все життя за копійки, виростив і вивчив дітей. Лише прикро, що нікому вони в нашій країні не потрібні. А чому б не допомагати молодим, тим, хто хоче й може трудитися на землі. Та й іншим у приклад ставити, що потрібно працювати, а не хникати, горілку пити та по барах шлятися. Адже Микола Янович, з одного боку, правильно сказав: треба брати лопату й годувати родину. Але за що купити цю лопату, образно кажучи. Уся країна заставлена малою китайською та іншою технікою, але як і за що її придбати простому селянинові? У нас ні роботи стабільної, та й розмір зарплат такий, що з нами не один банк розмовляти не хоче. І як далі жити: господарство начебто і є, є земля, а чим її обробляти?

Деякі із сарказмом кажуть: ти думав, коли оформляв господарство? Так, я думав і сподівався, що все-таки держава допоможе спочатку з чогось почати (цілий закон про фермерство написано!), але я помилився! Хоча ще аграрний екс-міністр Ю. Мельник обіцяв, мовляв, відкриєте фермерське господарство, і держава допоможе: є цільові програми, але, як з’ясувалося, жодна не працює! І що тепер робити, не знаю — 40 тисяч гривень боргів на родину повісив і нічого не добився. А так не хочеться бути холопом, на яких нас перетворили за останні роки. Хочеться, щоб хоч наші діти пожили по-людськи!

 

Сумська область.