Дорогі мої земляки, мешканці славної Чернігівщини!

Сердечно і урочисто вітаю Вас, схиляючи голову перед Вами на знак моєї глибокої вдячності.

З нагоди закінчення моєї трудової діяльності у Верховній Раді України, від усієї душі складаю подяку всім, хто своїми голосами на виборах утримував мене на відповідальній посаді народного депутата України впродовж 2005—2012 років.

Сердечно дякую всім, хто впродовж цих непростих, сповнених напруженої роботи і переживань років, підтримував мене словом, вчинками, молитвами і піклуванням.

Висловлюю щиру вдячність усім моїм помічникам-консультантам у столиці та помічникам-представникам у Городнянському, Куликівському, Менському, Новгород-Сіверському, Ріпкинському, Чернігівському і Щорському районах, з котрими тісно і плідно співпрацював під час моїх ІV, V і VІ каденцій у Верховній Раді України.

Дякую Вам за добросовісну плідну працю та істотний внесок у якісну професійну підготовку матеріалів і пропозицій, використаних у парламентській законотворчій діяльності та в оперативній роботі з виборцями.

Оглядаючись на пройдений шлях боротьби за справедливе розв’язання проблем в Україні та мою особисту роль у цій боротьбі, звіряючи мої думки з покликом серця, відчуваю, що не маю великих підстав для претензій до самого себе. Сумління бентежить мене хіба що невеликими докорами.

Але водночас бачу, що багато що не вдалось впровадити у життя. Багато намірів, з різних причин, залишились на папері, в словах, а не в справах. Ціла низка моїх дуже важливих пропозицій, попереджень і зусиль не була сприйнята моїми колегами із відповідною серйозністю.

Деякі з цих важливих пропозицій залишаються актуальними сьогодні й на перспективу. Зокрема, було легковажно проігноровано розроблену в моїй депутатській команді Програму реорганізації та зміцнення партії «Батьківщина».

Прикро усвідомлювати, що внаслідок саме цієї легковажності партія втратила авторитет у суспільстві, що й підтвердилось результатами виборів-2012.

Організація життя на всіх рівнях суспільства в Україні ще не підлягає чітким раціональним правилам без жодних винятків, як це встановлено і відбувається в розвинених країнах Європи і всього демократичного світу. Прірва між багатими і бідними в Україні продовжує поглиблюватись, а неправда, що поширюється з владної верхівки, лише посилює розкол у суспільстві.

Значна частина проблем життєдіяльності людей і всієї держави мають вирішуватися не «в центрі», а «на місцях», тобто там, де ці проблеми виникають, де краще видно їх джерело й можливості розв’язання.

Понад те — саме завдяки зусиллям сумлінних активістів на місцевому рівні багато чого вдається зрозуміти й зробити «у центрі».

Отож нам, шановні мої земляки, треба ще дуже багато зробити, щоб вибороти право на самостійне господарювання в нашому великому українському домі, на нашій українській землі — на власному обійсті, в селі, місті, районі, області, в країні.

Зокрема, ми повинні й надалі обстоювати право місцевих громад залишати основну частину свого фінансового доробку для розв’язання проблем на місцях, бо саме розвиток ініціатив на рівні місцевої громади є найпотужнішим чинником розширення та зміцнення внутрішнього ринку, який є фундаментом усього господарства України.

Низько кланяюсь Вам, мої дорогі земляки, за Вашу щоденну сумлінну працю та Вашу витривалість у нинішніх непростих умовах. Бажаю Вам доброго здоров’я і, попри труднощі, не втрачати оптимізму, віри й надії.

Нехай Бог благословить Вас на добрі справи!