Європа дає гроші на приватні ГЕС, а ті нищать наші річки?!

Проте майже одночасно з цим розгорівся скандал навколо ГЕС, що на річці Смотрич у Кам’янці-Подільському Хмельницької області, яка є гордістю для подолян. Проте нині замість річки можна побачити річище з камінням на дні та побутовим сміттям. Із берегів пішли геть рибалки. Болото й сморід, купи пластику, який вибирали між камінням безхатченки, не на жарт тривожили кам’янчан. Вони почали бити на сполох: хтось телефонував до влади, інші намагалися привернути увагу екологів, розпочавши тему на інтернет-форумі.

Люди переконані, що рівень води в Смотричі істотно зменшується не через посуху, а через те, що власник ГЕС — приватне підприємство «Маяк» — використовує русло річки, закриваючи та відкриваючи шлюзи електростанції «коли і як заманеться». Люди боялися, що внаслідок може навіть погіршитися санітарно-епідемічна ситуація. Містяни вважали: ГЕС пропускає воду просто під Замковий міст, в обхід Старого міста. «Ніхто з кам’янчан не став платити менше за електроенергію! — обурювалися громадяни. — Але річку втрачають усі! Раніше її спускали вночі, та й то інколи... А тепер річище навіть не заповнюють!» Один любитель сплаву на байдарках розповів, що ще влітку вирішив обійти на своєму човні навколо Старого міста, та довелося тягти його по мілині й горах непотребу. Місцеві газети писали: річка зникла саме в зоні ГЕС, і це видно неозброєним оком.

Тим часом в «Маяку» навідріз заперечили причетність ГЕС до обміління Смотрича, вказавши на довготривалу спекотну погоду. Хто мав рацію в цій суперечці? На бік кам’янчан став Національний екологічний центр. Там зробили висновки: електростанція повинна відбирати лише частину води з річки, але коли води стає надто мало, вона майже вся забирається на роботу ГЕС. 2012-й — посушливий, води стало менше, а тут її ще й «ковтнула» ГЕС. «Саме в такі роки, коли з природних причин води в річках меншає, видно, наскільки негативно на них впливають малі ГЕС», — пояснюють фахівці центру.

Іхтіологи Національного парку «Подільські Товтри», офіс якого в Кам’янці-Подільському, зауважили, що за результатами контрольних відловів у річці фактично зникла риба.

До речі, Смотрич нижче Кам’янця-Подільського і до гирла є водно-болотним угіддям міжнародного значення, що охороняється згідно з Рамсарською конвен-

цією, яка ратифікована в Україні.

Тим часом ПП «Маяк» зібралося запустити ще одну ГЕС нижче міста, в районі села Цибулівка, якраз на цій ділянці. Наміри бізнесменів стали сигналом тривоги для екологів.

Прокуратура, міліція, державні екологічні служби реагують, коли є сигнали від громадськості. За словами пана Василюка, тільки-но лист НЕЦУ отримали в Мін-екології, одразу було дано відповідні доручення на місцях. Заступник міського голови, член міськвиконкому Сергій Бабій про них нічого не чув і запевняє, що річка ожила з першими опадами. Він каже, що у власників ГЕС все-таки є деякі проблеми зі шлюзом. А пан Василюк у телефонній розмові зауважує: «Буквально через добу після цих звернень Смотрич став повноводним, не дочекавшись дощів».

Воду людина здавна використовувала як джерело енергії. 

На Смотричі за чотири кілометри одна від одної в радянський час побудували дві ГЕС. Одна з них — у селі Цибулівка, реконструкцією якої наразі занепокоєні екологи. Будівництво цієї гідроелектростанції було запроектовано ще 1954 року (зауважимо: тоді національного парку не було, а Україна ще не ратифікувала Рамсарську конвенцію). Після завершення будови  1960-го Цибулівську ГЕС почали використовувати для технічного водопостачання Кам’янець-Подільського цукрового заводу. Встановлення турбогенераторів і використання як гідроелектростанції відкладалося у зв’язку з приєднанням у 1963 році Кам’янця-Подільського до єдиної державної енергосистеми. За словами тодішніх працівників місцевої енергетики та комунальників, Цибулівська ГЕС жодного дня не працювала за своїм прямим призначенням. То про яке відродження йдеться? Після зупинки роботи цукрового заводу приватне підприємство «Маяк» (яке має певний досвід у відновленні гідроелектростанцій і вже володіє шістьма об’єктами) у 2008 році викупило греблю в Цибулівці для проведення монтажу турбогенераторів та виробництва електроенергії. Але бізнесмени абсолютно знехтували наявним у державі порядком запуску об’єкта на території національного парку та ще й у зоні, яка підпадає під охорону міжнародною Рамсарською конвенцією. Наразі Цибулівська ГЕС працює в режимі налагодження, в січні 2012 року було закуплено і змонтовано першу гідротурбіну Т-90, про що повідомляє офіційний сайт Кам’янець-Подільської райдержадміністрації. Це саме джерело пише про те, що аналоги цієї турбіни вже декілька років працюють на Кам’янець-Подільській ГЕС і є екологічно безпечні.

Та тільки з цим не погоджуються подільські екологи. Зокрема, Людмила Любінська запитує, чому бізнес пішов в обхід законів України та запустив одну і тепер хоче другу ГЕС на території національного парку? Адже потрібно було спочатку отримати в НПП дозволи, погодження, провести громадські слухання. «А куди йдуть гроші від виробництва електроенергії? — наголошує еколог. — Винятково в кишеню приватного бізнесу, громаді від цього користі немає. А от шкода є».

Поспілкуватися із власником ГЕС В’ячеславом Томчишеном упродовж кількох днів так і не вдалося. То кажуть: телефонуйте о восьмій ранку, буде на місці, то обіцяють, що сам обізветься, та ще й відмовляються назвати свої прізвища. Чого б це, якщо підприємство принесе великий позитив, про який керівництво розповідає в місцевих ЗМІ: «Відновлюваність, висока маневреність, забезпечення стабільної роботи та уникнення надзвичайних ситуацій в енергосистемі, низька собівартість, незначний шкідливий вплив на довкілля, можливість комплексного використання водних ресурсів, регулювання стоку річки й трансформація повеней...». І найбільш ефективним пан Томчишен вважає створення ГЕС на наявних гідротехнічних спорудах, прикладом чого є Цибулівка. У газеті «Ключ» він розповів, що «впродовж останніх чотирьох років на його замовлення багато спеціалізованих організацій провели обстеження стану річки Смотрич та гідротехнічних споруд Цибулівського водосховища. Усі їхні зауваження та пропозиції врахували під час проектування та проведення ремонтних робіт». Ось тільки про погодження з національним парком чомусь забули...

У найближчому майбутньому В’ячеслав Томчишен хотів би розпочати пусконалагоджувальні роботи ще однієї турбіни. Вигоду отримає неабияку, адже з 2008 року діє «зелений» тариф» — підвищені розцінки на електроенергію, видобуту з відновлюваних джерел. Відповідно до чинних програм із розвитку альтернативної енергетики вже 2016 року відновлювані джерела мають виробляти 12—15 відсотків усієї електроенергії в Україні. Передові країни світу шляхом нарощування потужностей відновлюваної, альтернативної енергетики намагаються позбутися небезпечного «мирного атома», уникнути імовірних чорнобилів та фукусім. Але ж на Хмельниччині ведуться активні роботи з добудови нових реакторів Нетішинської АЕС! А статистика тим часом свідчить про перевиробництво електроенергії, яку вночі скидають просто в землю. І нікому на державному рівні не спадає на думку продати її за дешевшим тарифом хоча б населенню...

 

Кам’янець-Подільський.