Насамперед варто згадати про те, яку роль зіграла в справі захисту прав та свобод громадян співпраця преси та прокуратури. Зокрема, у 20-ті роки минулого століття в Ялто-Севастопольському судовому окрузі.

...За радянських часів побутував такий термін, як «робочі та сільські кореспонденти». Їхні публікації на пожовклих від часу газетних сторінках і нині дають змогу відтворити події того часу. Коротенькі замітки робкорів та сількорів не тільки інформували громадян про те, що відбувається, а й багато в чому допомагали представникам правоохоронних органів вчасно реагувати й відновлювати чиїсь порушені права, захищати інтереси держави.

Це тепер дорога від Севастополя до Ялти займає близько години, а в той час (особливо взимку) дістатися на подію в Ялту верхи або на кінному візку можна було за день-півтора. Звісно, якщо на тогочасному автомобілі, то півдня. Але про техніку можна було лише мріяти, бо в Севастополі її не було взагалі — ні в прокурора, ні в начальника міліції. Тільки місцевий райвиконком мав у своєму розпорядженні автотранспорт.

Однак прокурорам категорично не рекомендували користуватися автомобілями райвиконкомів, щоб не потрапляти в залежність від них. Треба зауважити, що в ті часи районні та обласні виконавчі комітети активно втручалися в діяльність прокуратури. Така практика базувалася на досвіді перших років Радянської влади, коли наглядові функції були розділені між тими самими райвиконкомами, робітничо-селянською інспекцією та ВЧК.

Тоді, в 1922—1924 роках, Ялто-Севастопольський прокурор переважно здійснював свою діяльність на міській території. І тільки в 1925-му, за кількаразовим наполегливим клопотанням прокурора О. Журбенка, місто Севастополь і прилеглі до нього сільські райони виділили в окремий судовий округ.

Цікаво, що всю наглядову діяльність тоді здійснювала лише одна посадова особа — прокурор. Лише починаючи з 1925 року в штатному розписі Севастопольської прокуратури вже значилися прокурор, секретар, друкарка, діловод і кур’єр.

Злочини, які доводилося розплутувати прокурору, були для тих років звичними: масове виготовлення фальшивих грошей; боротьба з підпільними біржами, де пере-продували золото... Хоч як дивно, але дещо з тогочасних проблем «перекочувало» і в наш час. Поміркуйте самі.

Вважаючи за необхідне вжиття рішучих заходів до усунення зазначеного явища, пропоную:

1. До планової роботи з нагляду за діяльністю госпорганів включити систематичне спостереження за процесом видачі зарплати...

2. Вжити заходів до термінового і всебічного розслідування причин несправності видачі зарплати в кожному окремому випадку, притягуючи винних до законної відповідальності в кримінальному або дисциплінарному порядку.

Старший помічник прокурора республіки Яхонтов».

Як працівник прокуратури засвідчую, що і в наші дні непоодинокі випадки, коли громадяни одержують зарплату у несумлінних керівників завдяки втручанню прокуратури.

А в ті часи багато порушень законності виявляли з допомогою журналістських розслідувань та інформацій робсількорів. Така практика була невід’ємною частиною прокурорської роботи і, вочевидь, викликана малою кількістю оперативних працівників.

У доповіді про діяльність прокуратури Криму за 1925 рік зазначено: «...Протягом звітного періоду Севастопольський райпрокурор обстежив лісництва і усунув масу дефектів, які викликали незадоволення селян». А досягти цього прокурору допоміг тісний зв’язок із засобами масової інформації. Це одразу було відзначено як позитивний досвід взаємодії прокуратури та ЗМІ і рекомендувалося для поширення в інших регіонах: «У Севастопольському районі письмовий зв’язок прокурора із сількорами дуже добре поставлений, і цей досвід буде переданий для здійснення в інші райони».

Відтоді минули десятиліття, але співпраця із засобами масової інформації й надалі залишається одним з найважливіших завдань, що стоять перед працівниками органів прокуратури міста.

ДОСЛІВНО

В архівах я знайшов «Циркуляр №51/З», датований 20 вересня 1924 року, яким вимагали від обласних і губернських прокурорів: «За наявними відомостями, в деяких губерніях спостерігається несвоєчасна виплата адміністрацією держустанов і підприємств зарплати, на грунті чого виникають непорозуміння та конфлікти з робітниками, а іноді навіть страйки, причому в ряді випадків причиною несвоєчасної видачі зарплати є не відсутність відповідних кредитів, а нерозпорядливість, недбалість з боку відповідальних керівників установ і підприємств.

Валерій ЯСТРЕМБСЬКИЙ, прес-секретар прокуратури Севастополя.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.