«Допоможи мені це зробити самому»

...Уявіть дитячий садок, де панує тиша. Кожна дитина зосереджена і захоплена своєю роботою. Не грою, а саме роботою, тому що завжди є результат. Діти займаються математикою, письмом, здобувають навички, необхідні в повсякденному житті, дізнаються про навколишній світ. Дивує повний порядок у групі. І це зовсім не заслуга суворої виховательки — це досягнення самих дітей. Фантастика? Таку картину я спостерігав у дитячому садку, яким керує відмінник освіти, педагог вищої категорії Лариса Халеєва.

Майже у всіх демократичних країнах світу вже понад 80 років існують школи Марії Монтессорі. Кожна має своє власне «обличчя», але кожну з них характеризує моральний комфорт. Саме це створює атмосферу спільності, дитина тут почувається спокійно, має свободу й уміє нею користуватися, самостійно приймає власні рішення. У такій атмосфері вона ніколи не буває приниженою. Її працю й успіхи в навчанні, поведінку ніколи не порівнюють з іншими, її не хвалять і не карають. 

Поступово діти вчаться самостійно й об’єктивно оцінювати себе, будувати відносини з тими, хто їх оточує, жити за правилами, обов’язковими для всіх.

В основі методу Монтессорі лежить спостереження за дитиною. Вона довела, що в кожній дитині є свій природний внутрішній потенціал, який тільки у взаємодії із середовищем і за наявності свободи може розвиватися.

— Боротьба за становлення нової України торкнулася всіх сторін життя, — каже Лариса Халеєва. — Ми почали шукати дієвіші шляхи в нашій роботі. Мета була чітка: відійти від формалізму й наслідування, працювати творчо, поєднуючи традиційну й нетрадиційну педагогіки. Тому й вибрали методику, яка здобула всесвітнє визнання, італійського педагога кінця XІX — початку XX століття Марії Монтессорі та її послідовниці — видатного українського педагога того самого періоду Софії Русової. Ми знайшли підтримку в центрах нетрадиційної педагогіки в Мінську, Москві, де вдалося одержати консультації, замовити зразки дидактичних матеріалів. Багато чого виготовили самі. Дуже вдячні Київському навчальному центру М. Монтессорі, де пройшли навчання наші вихователі. Тепер, з ініціативи інституту вдосконалення вчителів, ми самі є базовим закладом з проблем застосування нових методик. Установлено творчі зв’язки з Мюнхенським центром Марії Монтессорі.

Садку цього року виповнюється 55. Лариса Георгіївна очолює його 30 років. І вже 15 років колектив використовує інноваційні технології — методики видатних педагогів.

Головний девіз, який вселяють дітям: «Допоможи мені це зробити САМОМУ». У цих словах — велика педагогічна мудрість, де головним є дитина, а вихователь — помічник і друг, котрий прийде на допомогу за першим її проханням. Розроблена система не тільки не суперечить вимогам державних програм «Малятко», «Дитина» і основним положенням Базового компонента дошкільного навчання в Україні, а доповнює й загалом збагачує весь процес навчання й виховання.

У садку дітям подобається. Вони самі вибирають, чим їм займатися. Тут старші допомагають молодшим, а ті, у свою чергу, тягнуться за старшими. Педагоги переконані, що дитина краще від дорослого знає, що їй потрібно в кожний конкретний момент її життя. Головне, не заважати їй розвиватися, а створити умови й надати право бути вільною у виборі. Це так звані сенсивні періоди, коли психіка дитини налаштована на щось одне, за винятком всього іншого. Це як промінь світла, що освітлює найголовніше, найпотрібніше, що посилає природа саме їй, саме зараз. Вона має пройти через свої помилки, спроби, удачі. Вона не винна нічого нам з вами, вона хоче й може розвиватися для себе. Самообслуговування — ось що розвиває дитину і фізично, і морально, і розумово.

Відмітною рисою розкладу є сітка занять за тематичними днями: понеділок — «День знань і творчого мислення», вівторок — «День диспетчера» (тренування волі й організованості), середа — «День мови (звуку, слуху)», четвер — «День тіла» (рухової активності, управління тілом, заняття з валеології), п’ятниця — «День праці». Для організації й розмаїття цих процесів вихователями розроблено методичні посібники, спеціальні тематичні програми, що виключають повторення. Вражає, що ці маленькі люди так багато знають про навколишній світ, наприклад, про воду, вогонь і сушу. Вони із задоволенням «літають у космос», вивчаючи зоряне небо. Дивно слухати, як вони розмірковують про те, як добре бути «корисним городянином». Вони можуть привести до пам’ятника Пушкіну й розповісти, хто це такий. Не соромлячись, виявляють свої таланти на всіляких тематичних святах і для батьків, і для себе. Таке відчуття, що тут усі діти — індиго. І це за того, що приходять у садок зовсім різні, як то кажуть, «з вулиці» дітки. Багато хто в три роки не знає, що таке горщик, а в чотири не тримав в руках ложку. До випуску приходять чудово підготовлені до школи, самостійні, вільні в міркуваннях, не побоюся сказати — особистості. За це дякують вихователям педагоги шкіл і гімназій, де вчаться вихованці дитсадка №75. А найвище визнання — коли його випускники приводять сюди своїх сестер, братів і дітей.

 

Одеса.