Чому валютні курси впливають на хлів та город
Просто на асфальті на розстеленій газетці лежить два десятки яєць. З ранку господиня вже двічі складала їх у свій пакет, а потім знову виставляла на «прилавок». Коли проходить міліцейський рейд чи інші перевіряльники, всі торгівці несанкціонованого ринку пакують товар до валіз. Але тільки контролери повертаються до них спинами, одразу стають до своїх «торгових точок».
Водночас прилавки у ринковому павільйоні напівпорожні. Та й на критих рядах вільних місць хоч відбавляй.
— Чого ж не йдете торгувати туди? — запитую у жінок.
— Дай за місце, потім за аналізи, то вже сім — десять гривень немає. А йди вторгуй ті гроші, — випереджають одна одну з поясненнями. — Та й покупців там менше. А тут ми на тих кілька гривень дешевше просимо, то й люди швидше заберуть товар.
— Та ви вже й не так дешево просите.
— Що зробиш, он долар росте. А там ще податок на нього введуть...
Продукти зростають у ціні, бо життя — важке
Якщо з першими тезами важко не погодитись, то слова про долар просто спантеличують. Ну як «зелені» папірці можуть вплинути на таку традиційну селянську валюту, як молоко та яйця? Мимоволі подумалось: ось де він, той ажіотаж, про який так багато говорять урядовці, і який, за їх твердженням, піднімає курс іноземних грошей. Але розмова з сільським людом швидко все розставляє на свої місця.
23 гривні за десяток яєць просить молодиця, яка приїхала із Ярмолинецького району. «Це не дорого, — примовляє, — он у павільйоні вже за 26 —27 гривень продають». Як же не дорого, коли ще пару місяців тому цей самий товар був майже в два з половиною разу дешевший? Покупці не надто поспішають доставати гривні із своїх гаманців.
До того ж яйця із фермерських господарств чи птахофабрик коштують 8 — 10 гривень за десяток. А на їх нестачу не поскаржишся. Область звітує: протягом дев’яти місяців їх виробництво сягнуло майже 837 мільйонів штук, і це ледь не вдвічі більше, ніж на цю пору торік.
Здавалося б, таке перевиробництво повинно взагалі обвалити ціни якщо не на всю продукцію птахівництва, то на яйця вже точно. Он картопля трохи краще вродила, то ми вже другий рік поспіль говоримо про падіння ціни саме через збільшення обсягів.
Але тут, виявляється, ситуація зовсім інша. Ціни продовжують зростати разом із обсягами. Навіть офіційна статистика зафіксувала: за останній місяць найбільше з усіх продуктів подорожчали саме яйця — майже на дев’ять відсотків. Це — фабричні. А про ті, що від домашньої курочки, вже сказано.
То чому ж сільська чубатурка несе такі дорогі яйця?
Втім, це тільки на перший погляд здається, що життя пернатих жодним чином не пов’язане з усіма нашими проблемами. Розпочати хоча б із кормів. Ті, хто виростив пшеницю, нині не натішаться доброю ціною на неї. Але селяни жодних вигод із цього так і не отримали. Що з того, що врожай в області був рекордним? Зате тепер до ціни висококласного зерна, яка дійшла до двох тисяч гривень за тонну, впритул наближається вартість фуражного.
Не секрет, що сільська живність росте за рахунок земельних паїв. Левова частка розрахунків за оренду проходить саме зерном, яке люди беруть для худоби та птиці. І що вища вартість, то менше мішків зі збіжжям доведеться поставити у хліві. Чому ж дивуватись — ціна кормів увійшла у собівартість тих самих яєць.
— Тепер додайте сюди гроші за проїзд, — рахують молодиці, котрим не доводиться користуватись транспортними пільгами. — З села приїхати, назад повернутись — уже два — три десятки яєць віддай. І якби ж то водії та й продуктом брали, а тож товар ще треба продати, бо інакшого доходу в селі немає.
І це теж вагома складова собівартості. Хоча офіційно про підвищення міжміських транспортних тарифів практично не почуєш, зате статистика ледь не щомісяця фіксує подорожчання. Минулого воно теж відбулось: в області ціни на транспорт загалом зросли на 0,4 відсотка, що зумовлено подорожчанням палива та мастил на 1,1 відсотка.
Ну а далі люди просвіщають, як саме долар впливає на базарні ціни. Дорожча валюта — дорожчий бензин, дорожчий проїзд, дорожче все у магазинах... У товарно-валютному ланцюжку безробітні селяни та бідні пенсіонери чи не остання ланка. Ажіотажу біля обмінників їм не створити навіть за дуже великого бажання. Але й свою «валюту» на фоні загальних тривожних повідомлень вони теж не хочуть віддавати за безцінь. Бо потім просто не виживуть.
Людське слово дорожче від прем’єрського?
Трохи повільнішими темпами, але знову поповзли вгору ціни на молочні продукти. До літніх чотирьох — п’яти гривень за літр молока на ринку впевнено додались ще дві гривні. Дехто традиційно називає це сезонним підвищенням. Але чомусь ця сезонність не поширюється на закупівельні ціни, що на кілька місяців поспіль завмерли у селах. Попри прем’єрські обіцянки, урядові накази та намагання влади на місцях направити контролюючі органи на молокопереробні підприємства з перевірками задля виконання тих наказів, ціна в 1,8 гривні за літр молока продовжує вперто триматись у багатьох селах. Принаймні саме про такі суми говорить родина, що привезла на базар молоко, сир та сметану із Дунаєвецького району. У жовтні їм заплатили за здане молоко саме стільки.
— Звичайно, на базарі все можна продати дорожче, — розповідають. — Але нам доїхати від села до обласного центру — це майже сто кілометрів. На бензин йде дуже багато, тому приїжджаємо сюди в разі крайньої потреби. А так змушені здавати молоко просто за безцінь.
Не вірити цим словам немає резону. Офіційно зафіксовано: протягом січня — вересня середня закупівельна ціна молока в області становила дві гривні за літр. Хоча торік сягала майже 2,5 гривні.
Чому переробники почали платити менше? Насамперед вони називають таку складову інфляційного процесу, як збільшення виробничих втрат. Вплинути на курс долара чи вартість енергоносіїв підприємства не в змозі. Тож і регулюють свої доходи за рахунок селян, яким урізається платня за сировину.
А одноосібники хоч якось намагаються компенсувати оту різницю в тарифах, підвищуючи вартість свого товару хоч на базарі. Принаймні ті, кому вдається таки дістатись до міських ринків. Тож ціна літра сметани вже доходить до 40 — 45 гривень. Подолав планку в 30 гривень за кілограм і домашній сир.
Хоч як влада намагалась переконувати, що вже багато місяців поспіль роздрібні ціни на ринках втримуються майже на одному рівні, а інколи навіть падають, статистика все-таки змушена зафіксувати: середні ціни продажу аграрної продукції сільгосппідприємствами за всіма напрямами реалізації за дев’ять місяців порівняно з аналогічним періодом торік зросли практично на 10 відсотків, зокрема, продукція тваринництва —майже на 13. І це означає, що навіть потужні агропідприємства, дбаючи про свої доходи, змушені реагувати на різні економічні виклики. То як залишитися осторонь цих процесів селянину, котрий тільки й може розраховувати на ті доходи, що «виростають» на його городі та в хліві?
Тепер у торгових рядах жваво обговорюють теми курсу долара на міжбанку і можливий податок на продаж валюти. Це дещо трохи примітивно, інколи навіть смішно, але на хлопський розум виходить так: «Це ж якщо долар подорожчає на п’ятнадцять відсотків через податок, то і промисловий товар так само зросте у ціні, бо ж «свого немає, все купуємо за кордоном...». А нам, виходить, знову молоко по 1,8 гривні віддавати? До чого ж доторгуємось?».
Справді, ніяк не виходить.
Хмельницька область.
Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.
