Після голосування та суперечок в окружкомах виборчі баталії перемістилися до суду. Нещодавно Вищий адміністративний суд вирішував долю двох мажоритарних округів Вінницької області — 11-го та 14-го. Там за результатами перерахунку голосів перемогли самовисуванці — Олександр Домбровський (11-й округ) та Віктор Жеребнюк (14-й округ). Не погоджуючись з такими результатами, кандидати від опозиції, що посіли другі місця, звернулися до суду. Газета «Голос України» мимоволі стала безпосереднім учасником цих судових суперечок.
Ухвала, яку неможливо виконати
По 14-му округу різниця в голосах між переможцем та кандидатом, що посів друге місце, виявилася мінімальною. Кандидат від ВО «Батьківщина» Іван Мельничук поступився своєму опоненту — самовисуванцю Віктору Жеребнюку — всього 83 голосами. Вважаючи, що окружком припустився фальсифікацій під час підрахунку голосів, опозиціонер звернувся до Вищого адміністративного суду з вимогою — зобов’язати ЦВК визнати його, Івана Мельничука, обраним народним депутатом. Подаючи позов, заявник принагідно просив суд заборонити газеті «Голос України» публікувати результати виборів до вирішення спору по суті. Суд погодився відтермінувати публікацію і виніс відповідну ухвалу, яка того дня в екстреному порядку була доставлена до редакції газети.
Проблема полягала в тому, що і сам позов, і заява про заборону оприлюднення були подані 12 листопада, саме того дня, коли «Голос України» вже(!) надрукував надані Центрвиборчкомом кінцеві результати виборів. А відтак, виконати вимогу суду апріорі було неможливо. Газета автоматично опинилася в центрі неприємного скандалу, представники опозиції в розмірковування не вдавалися: як газета виходитиме з цієї ситуації — її проблеми, є судова ухвала і її потрібно виконувати.
Врешті, 14 листопада суд розглянув справу та виніс постанову — «в задоволенні позову кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №14 Мельничуку Івану Івановичу до Центральної виборчої комісії (...) відмовити». В ході судового розгляду позивач наполягав на тому, що ЦВК допустила бездіяльність, не проконтролювавши належне встановлення результатів окружкомом. Натомість суд стояв на «букві закону», вказуючи, що ЦВК могла втрутитися в ситуацію лише за умови, якби з окружної комісії не надійшов протокол, а також у випадку, якби такий протокол було скасовано або визнано судом протиправним. А оскільки жодної із зазначених обставин не було, ЦВК не залишалося нічого іншого, як оголосити на основі протоколу перемогу Віктора Жеребнюка.
Солейко проти Домбровського
За схожим сценарієм розгорталися події і в 11-му окрузі. Тут найбільш рейтинговим політиком виявився самовисуванець Олександр Домбровський — він посів перше місце, набравши 29 841 голос виборців. Друге місце з різницею в 2 135 голосів посіла представниця ВО «Батьківщина» Наталія Солейко. Такий результат було визначено окружкомом після перерахунку голосів на підставі постанови Вінницького окружного адміністративного суду.
Опозиціонерка, вважаючи, що перерахунок відбувався з грубими порушеннями виборчого законодавства, звернулася до Вищого адміністративного суду з вимогою визнати дії ЦВК зі встановлення результатів виборів протиправними та оголосити її народним депутатом. Наталя Солейко у своєму позові вказала на те, що перерахунок голосів проводився без участі членів дільничних виборчих комісій, які передавали виборчу документацію. Крім того, за результатами перерахунку голосів примірник протоколу не було вивішено в приміщенні окружної виборчої комісії для загального ознайомлення, а транспортування виборчої документації відбувалося без участі її представників.
По цій справі Вищий адміністративний суд також відмовив, посилаючись на те, що опозиціонерка повинна була апелювати не про бездіяльність ЦВК, а йти до окружного адмінсуду та оскаржувати протоколи про повторний перерахунок голосів. Цього зроблено не було, тож суд залишив результати виборів без змін.
