Населення Луганщини має великі заборгованості перед комунальними службами, тоді як середня зарплата в регіоні вважається однією з найвищих в Україні. Чому порушується платіжна дисципліна?
Вибий борг — і будеш ситий!
Під час обговорення підготовки до опалювального сезону на сесії Ровеньківської міськради депутати все-таки дозволили комунальному підприємству «Ровенькитеплокомуненерго» взяти банківський кредит у розмірі 400 тисяч гривень. Однак при цьому поставили умову: кредитні гроші використовувати тільки на підготовку до опалювального сезону й аж ніяк не на погашення заборгованості із зарплати своїм працівникам. Міський голова говорив суворо і коротко: «Гроші на зарплату вибивайте зі своїх боржників!» Така рекомендація настрою тепловикам не додала, оскільки вибивання боргів, як відомо, — це найскладніший і найтяжкіший шлях, який найчастіше закінчується глухим кутом.
За підсумками минулого опалювального сезону заборгованість області тільки за природний газ становила 781 мільйон гривень, а рівень розрахунків за використаний продукт вище 40% так і не піднімався. У результаті вжитих заходів у міжопалювальний період борг удалося скоротити, але не істотно — на 84 мільйони гривень. Найбільшими боржниками торішнього опалювального періоду стали Луганськ (128 млн. грн.), Лисичанськ (41 млн. грн.), Алчевськ (30 млн. грн.), а також Сєверодонецьк, Рубіжне, Антрацит і Первомайськ. Цього року рівень оплати за спожитий газ збільшився до 62%. Хоч і невеликий, але вже є прогрес, і, що важливо, з’явилася надія розрахуватися із боргами. Начальник головного управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Олександр Голуб бачить такі джерела погашення газової заборгованості: надходження з держбюджету залишку невідшкодованої тарифної різниці на теплову енергію в сумі 63,6 млн. грн., додаткові субвенції на 374,9 млн. грн. і погашення заборгованості бюджетним організаціям за послуги теплопостачання — 7,8 млн. грн. За розрахунками Олександра Голуба, використання цих джерел дасть змогу скоротити борг по газу на 446,3 млн. грн. Решту суми можна покрити за рахунок погашення боргів населення за використані послуги теплопостачання, сума яких становить 370 млн. грн. Тож треба працювати з населенням.
Найсумліннішим платником комунальних послуг, як відомо, вважається пенсіонер. Він хоча й бурчить, однак за квартиру платить без зволікань. А от люди із середніми статками — найнедисциплінованіші й навіть можна сказати найбезсовісніші. Намагаючись розібратися з ними, керівник житлового управління зажадав списки злісних неплатників, які мають заборгованості з комунальних платежів за кілька років. У списку він побачив прізвище людини, яка вважається однією із найзабезпеченіших у Луганську.
— Коли людина одержує тепло, але з якихось причин вчасно не платить за послугу: скажімо, затримали зарплату, виникли життєві обставини — це одна проблема, яку можна зрозуміти й у принципі частково розв’язати. Наприклад, оформити субсидію, заплатити тільки частину грошей. Головне, щоб вироблялася дисципліна платежу, — розмірковує Олександр Голуб. — Але коли людина навмисно не платить роками, думаючи, що їй колись це простять або борг у підсумку «з’їсть» інфляція — це проблема іншого характеру, яку вирішити вже складно. Я вважаю, що списання боргів за комунальні послуги — злочин, насамперед морального характеру, стосовно сумлінних платників.
Як налагодити дисципліну
Луганщина — індустріальний регіон, і заробітки в частини населення хороші. Особливо в шахтарів і металургів. Проте проблеми заборгованості населення із комунальних платежів це не розв’язує. Щоправда, там, де вугільні підприємства працюють добре, скажімо, у Свердловську або Ровеньках, боргів менше, а ось Алчевську стосовно цього похвалитися нічим. Аналіз показує, що причиною, з якої люди відмовляються оплачувати послуги з теплопостачання, насамперед є їхня якість. Регіональна влада цей факт не заперечує: якість справді погана. Але що, власне, можна чекати від опалювальних систем, які вже давно виробили свій ресурс? Є два шляхи розв’язання проблеми: оптимізація теплового господарства й повна його децентралізація. Свердловськ, Красний Луч та інші міста пішли другим шляхом, а великі міста обласного підпорядкування, такі, як Алчевськ, зважаючи на свої особливості, почали оптимізувати центральне опалення.
Вважається, що автономне опалення, якщо це технічно й технологічно обґрунтовано, — найвигідніший варіант для влади, бо на один головний біль у неї стає менше. Постачальник і споживач тепер працюють без посередників і самі розбираються між собою. Але ментальність населення така, що воно до останнього сподівається на державу й тільки перед самим опалювальним сезоном починає в авральному порядку ставити котли. Багато чого залежить і від людини, що очолює територіальну громаду. Якщо думаючий керівник, господар, то зможе залучити інвестиції для того, щоб або оптимізувати опалювальну систему, або провести її децентралізацію, навести лад у житлово-комунальній сфері. Гірше ці питання вирішуються в депресивних регіонах, таких, як Стаханов, Брянка, малі шахтарські міста й селища. Тут причина одна — немає грошей. Ні у влади, ні в населення.
Послуга — це товар
Неякісну річ ми в магазині не купимо, а що стосується такого товару, як тепло, то споживач поставлений в умови, коли змушений платити гроші навіть у разі його низької якості й неповного обсягу.
Міністерство ЖКГ сьогодні взялося наводити порядок в обліку споживання енергопродуктів. Зокрема, від підприємств, що постачають тепло, вимагають установити на виході лічильники відпускання тепла. Такий прилад обліку на кожній котельні повинен фіксувати, скільки вона виробила тепла, відправила споживачеві й скільки потім одержала оплати. Це потрібно для того, щоб унеможливити величезні втрати саме на доставці тепла. Такі прилади обліку повинні стояти й на вході в багатоповерхівки, показуючи, скільки цього тепла зайшло в будинок. Оплата має проводитися тільки за фактом відпускання та одержання продукту. Вважається, що тоді зникне основна частина розбіжностей між постачальником і споживачем.
— Але насправді з’ясувалося, що самі мешканці не готові ставити на вході такі лічильники, — каже Олександр Голуб. — Логіку такої поведінки простежити важко. Одні мешканці вважають, що після цього більше платитимуть за газ, інші орієнтуються на прилади обліку, встановлені у своїх квартирах, треті взагалі відмовляються щось приймати... Ми намагаємося змінити психологію людей «хочу — плачу, не хочу — не плачу». Сьогодні наша комісія з регулювання тарифів комунальних послуг переглядає всі тарифи. По суті справи підприємства, які виробляють тепло, працюють собі на збиток. Існуючі тарифи перекривають їхні витрати лише на 60—70%, а іноді й до 80%. Сьогодні лічильники обліку встановлюються в Алчевську, Первомайську, Луганську. На початку року такими лічильниками були обладнані лише 18 котельних області, і нас за це сильно критикували. Ситуація змінилася на краще. Нині в області понад 290 котелень (але їхня кількість постійно змінюється), і вже 72% їх обладнано приладами обліку відпускання тепла.
Децентралізація системи опалення проходить в області вже третій рік. За цей час у вирішенні питань ЖКГ з’явився системний підхід, вплив не на наслідок, а на причину появи проблем. Насамперед це проблеми теплоенергетики. За 8 місяців поточного року рівень розрахунків за спожиті послуги становив 100%, але залишаються борги минулих років. З метою їхнього погашення комунальні підприємства ведуть активну претензійно-позовну роботу, в результаті чого на сьогодні з боржників удалося уже стягнути 15,2 млн. грн. Це у понад п’ять разів більше порівняно з цим самим періодом минулого року.
Луганська область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
ФАКТ
Нерозв’язане питання в погашенні боргів — це покинуті квартири. Особливо їх багато в депресивних регіонах — до 30% від загального житлового фонду.
ДО РЕЧІ
Розрахунки за електроенергію теж залишаються проблемою. Загальна заборгованість за електроенергію підприємствами тепловодопостачання області становить 965 млн. грн. Порівняно з минулим роком рівень оплати в 2012-му має приріст лише на один відсоток і становить 43%.
Думка
Це неправильно, коли держава займається вибиванням боргів із населення. У цих взаємовідносинах щось не так, не ті правила. Управляти будинком повинні самі мешканці. В цьому плані потрібно змінювати наше законодавство.