Відходи пішли в діло

— Контейнери для збору використаного пластику в місті тепер стоять на кожному майданчику для побутових відходів. У цьому не було особливого сенсу доти, поки все сміття вивозили на полігон для утилізації ТПВ. Але нещодавно в місті з’явилися дві фірми, які збирають старий пластик для відправлення на переробне підприємство — з’явилася можливість очистити від нього і місто, і полігон, де він просто займав дедалі більше місця, адже такі відходи не розкладаються. А також запрацювало підприємство, котре опікується безпосередньо переробкою — поки що тільки гнучких пластикових труб краплинного зрошення. Але сподіваємося, що в майбутньому й інша непотрібна пластмаса там отримуватиме «друге життя», — розповідає міський голова Каховки Олександр Карасевич.

Фірми зі збирання відходів пластмаси, немов гриби після дощу, виникають і в інших районах Херсонщини. Адже витрати з організації такого бізнесу зводяться до придбання вантажівки й преса для перетворення безформного пластикового мотлоху на зручні для перевезення «кубики», а дохід стабільний — таке сміття тепер можна продати за ціною від трьох до п’яти гривень за кілограм. Для цього його потрібно лише доставити в обласний центр.

— Пластикове сміття — це наша сировина, якої приймаємо близько трьохсот тонн щомісяця. Перевагу віддаємо рваній тепличній і пакувальній плівці — у ній найбільше поліетилену, вироби з якого переносять до десяти циклів переробки. І такого «добра» повнісінько: ми підрахували, що однієї лише використаної тепличної плівки на Херсонщині збирається по п’ятсот тонн щорічно. Колись фермери й орендарі її просто спалювали або викидали кудись у лісопосадках, а тепер їй знайшлося застосування — з неї виготовляємо полімерний шифер, ящики й бочки, ті-таки труби для краплинного зрошення. Тож перетворення сміття на корисні речі додало місту 250 робочих місць, — підсумував у бесіді з кореспондентом «Голосу України» засновник переробного заводу «Біолог» Володимир Лук’яненко.

Утім, екологи кажуть: потужності підприємств із переробки використаного пластику на Херсонщині поки що незмірно малі порівняно з його «запасами» на комунальних полігонах і стихійних смітниках, що накопичилися за десятиліття. І вони розростаються із загрозливою швидкістю, тож «пригальмувати» її для курортного регіону залишається таким само важливим завданням, як і стимулювати утилізацію відходів, які в природному середовищі не розкладаються протягом декількох століть. Припинити забивання ними контейнерів для побутових відходів можна було б дуже просто, якби власники магазинів і супермаркетів відмовилися забезпечувати покупців пластиковими пакетами на користь більш дружніх для навколишнього середовища паперових. Та тільки наші комерсанти не поспішають наслідувати приклад бізнесменів зі США й Китаю, тому що немає значущих стимулів, зазначає Петро Мельничук — гендиректор херсонської компанії, в чиїх торговельних точках паперові пакети вже перестали бути дивиною.

— Замовити паперові пакети для покупок у Херсоні простіше простого — тут є підприємство, що їх виготовляє. Але для супермаркетів, які всіляко прагнуть у кризу знизити накладні витрати, досить істотна різниця в ціні: паперовий пакет коштує 65 копійок, а якщо замовити нанесення на нього багатоколірного фірмового логотипа, то ще дорожче. Тоді як звичайний пластиковий пакет коштує не більш як 10—15 копійок, — продовжує Петро Мельничук. — Не дивно, що великі торговельні мережі відмовляються запроваджувати «папір», тому що це накладно. Потрібен закон, який зобов’яже їх утилізувати використаний пластик, порушення якого коштувало б набагато дорожче, ніж замовлення пластикових пакетів. Я нещодавно був у Китаї, то в тамтешніх мегаполісах такі пакети на газонах уже не валяються й на деревах не висять: якщо на пакеті є символіка торговельної фірми, то на фірму чекає великий штраф за забруднення навколишнього середовища пакувальними матеріалами.

В Україні останніми кількома роками лунають голоси за введення законодавчої заборони на використання пластикових пакетів у торговельних мережах, але далі дискусій процес не просунувся. Утім, захисники природи впевнені: зовсім не обов’язково чекати, поки держава визначиться зі своєю політикою в галузі утилізації пластику. Навіть для іміджу супермаркетів, що розташовані у курортній зоні, було б небезкорисно пропонувати своїм покупцям паперові пакети поряд із пластиковими як альтернативу — хоча б і за гроші. Екологічно свідомий споживач (нехай навіть таких у нас і небагато) напевно не пошкодує зайвих півкарбованця просто заради того, щоб зменшити свій персональний «внесок» у забруднення навколишнього середовища, а заодно й вантаж на совісті. І якщо комерсанти підуть йому в цьому назустріч, то зароблять, принаймні, відповідну повагу з боку клієнта. А така повага на «вагах» конкурентної боротьби дорогого коштує.

Херсонська область.