Закупівлі за бюджетні кошти все ще залишаються поза полем зору громадськості. І хоча законодавство дає всі необхідні інструменти для контролю, чиновники часом роблять вигляд, що не повинні звітувати, куди йдуть державні гроші.
Запитати можна, а отримати відповідь — не завжди
Тема прозорості держзакупівель уже не раз порушувалася на сторінках «Голосу України». Зокрема, в кореспонденції «Таємний покупець» («Голос України» від 27 вересня 2012 року) було представлено результати моніторингу, що його з 2011 року проводить коаліція громадських організацій на чолі з «Центром політичних студій та аналітики» (Київ). Досліджували витрати на суми від 10 тисяч до 100 тисяч гривень, які не потребували проведення тендера і здійснювалися рішенням керівника державного органу влади на власний розсуд.
На обласному рівні аналіз провела Макіївська міська громадська організація (ММГО) «Батьківщина» (тезка політичної партії). Головною проблемою виявилося небажання чиновників відповідати на інформаційні запити про проведені закупівлі, заявив Сергій Карелін, заступник глави організації (на знімку). У Донецькій області аналізували роботу обласної державної адміністрації, Донецької і Ждановської міськрад, районних державних адміністрацій Першотравневого, Володарського, Волноваського, Великоновоселківського, Красноармійського районів. За словами Сергія Кареліна, чиновники на запити або взагалі не відповідають, або дають відповідь значно пізніше передбаченого законом строку, або знаходять сумнівні правові причини для відмови в інформації: «Найкраще на прохання надати відомості реагує Донецька облдержадміністрація — завжди і вчасно. Там діє цілий відділ з роботи зі зверненнями громадян. А Великоновоселківська й Володарська районні державні адміністрації із серпня взагалі не дають жодних відповідей на запити».
Свій підхід до роботи зі зверненнями знайшла Донецька міська рада. «На запит, надісланий від приватної особи, було дано таку відповідь: «Відповідно до Порядку доступу до публічної інформації, розпорядником якої є Донецька міська рада, затвердженим розпорядженням міського голови від 23.09.2011 р. №760, міська рада і його виконавчі органи не є розпорядниками інформації із запитів на інформацію, котра може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення в інший спосіб. Оскільки запитувана Вами інформація вимагає узагальнення, аналітичної обробки даних і потребує створення в інший спосіб, надати дану інформацію не видається можливим». Хоча цією відповіддю чиновники порушують кілька статей Закону «Про доступ до публічної інформації». Ми вже зіштовхувалися зі схожими явищами з боку Донецької міськради, тому поскаржилися до прокуратури», — зазначив Сергій Карелін.
Економія чи спроба втекти від тендера?
Для отримання відповідей на запитання, куди витрачаються бюджетні гроші, громадські працівники відправили близько 90 інформаційних запитів: про придбання й обслуговування оргтехніки, витрати на канцтовари, послуги зв’язку, утримання і ремонт приміщень адміністрацій тощо. Як сказав Сергій Карелін, особлива увага приділялася закупівлям на суми від 90 тисяч до 100 тисяч гривень, які потрапляють до так званої «червоної зони», коли спеціально на кілька тисяч або лише сотень гривень занижується вартість, щоб уникнути процедури тендера. «Це дає змогу нібито завести угоду в тінь і не дає можливості проконтролювати, що саме купується», — пояснив заступник керівника громадської організації. Наприклад, Донецька міськрада в 2012 році закупила оргтехніки на 89476 гривень. Сума не перевищує межі, встановленої в законі, тому тендер не проводили. Витрати на канцелярські товари також не перевищували 100 тисяч гривень, але тут ініціаторів моніторингу зацікавило інше: в обласному центрі з року в рік замовлення віддавали тим самим фірмам, а в інших містах виконавці змінювалися.
Крім вибору постачальника й заниження суми, викликає запитання й ціна продукції, котру купують державні органи. Наприклад, Ждановська міськрада відповіла, що в 2010 році закупалися системні блоки за ціною 6400 гривень за одиницю. «Це потужні машини, і якщо їхнє головне завдання — набір і роздруківка документів, то можна було придбати два ноутбуки за ціною одного системного блока», — зазначив представник ММГО «Батьківщина».
У видатках на утримання державних органів позитивний приклад показує Донецька облдержадміністрація, що знизила протягом останніх трьох років свій кошторис із 11 до 10 мільйонів гривень. У Донецької міськради — зворотна тенденція: утримання зросло з 13 мільйонів гривень у 2010 році до 18 мільйонів гривень у 2012-му. Причинами цього може бути обсяг, що збільшився, функцій міськради напередодні Євро-2012.
Питання не тільки в тому, багато чи мало закуповують оргтехніки й витрачають на утримання і ремонти, а й у тому, що це проходить повз увагу суспільства. Державні закупівлі — плідна нива для «нечистих» чиновників і наближених до них фірм. А громада поки що не усвідомила всієї відповідальності своєї ролі контролера цієї сфери.
Донецька область.
Фото автора.
Довідково
З початку 2012 року підрозділами податкової міліції Державної податкової служби в Донецькій області за викритими порушеннями у сфері держзакупівель порушено 63 кримінальні справи. За результатами проведених заходів встановлено збитків на суму 146,8 мільйона гривень, накладено арешт на 34 мільйони гривень, фактично відшкодовано завданих державі збитків на суму 40 мільйонів гривень.
Довідково
Експерти прогнозують обсяг державних закупівель у 2012 році на рівні 400 мільярдів гривень. Із них 160—180 мільярдів гривень витрачаються без використання тендерних процедур.
