Індексація депозитів захищатиме від ризиків валютного курсу

Це сталося на торгах безготівковою «зеленню» у вівторок. За 8,30 гривні продали всього нічого — одним лотом 112 тисяч доларів. Серйозні угоди закривалися за курсом 8,24—8,26 грн./$. Однак і того виявилося задосить, щоб на готівковому ринку курс американської валюти підскочив, як ртуть у градуснику — до 8,35 грн./$. За цією ж ціною торгували валютні гуртовики, які вочевидь орієнтуються на показники найбільших операторів ринку, додаючи до їхнього курсу, як то кажуть, свої п’ять копійок.

Головну причину чергового стрибка «зеленого» учасники ринку вбачають у ситуативній відмові Нацбанку від торгів у вівторок. Мовляв, свідомо девальвуючи гривню, регулятор давав зрозуміти Президенту країни, що не варто зволікати з підписанням закону про нові правила валютного регулювання (про право Нацбанку зобов’язувати експортерів продавати частину валютної виручки — читай попередній «Баланс...»). Інакше, мовляв, не усунути наявного дефіциту на ринку доларів США. Побоювання були небезпідставні. Проти виступали компанії, які входять в орбіту найбільш впливових бізнесменів країни і не бажають розлучатися зі своєю валютною виручкою. Вони краще за інших розуміють, що в третьому кварталі реальний і банківський сектори потерпають не лише від нестачі твердої валюти, а й гривні. І це не перший місяць провокує подорожчання кредитних ресурсів для реального сектору економіки. Не кредитується індустрія — закриваються виробництва, загострюються соціальні та боргові проблеми. Але резони ресурсного забезпечення валютного ринку переважили, і Президент таки підписав закон.

Зрештою, я далекий від думки, що ініціатива прив’язати на тривалий час курс гривні до американського долара вийшла з надр Нацбанку. Вірогідніше за все — то була передвиборна настанова від уряду. Поза тим ринок таки неминуче перейде на рухомий курс гривні до долара США, бо наш товарний експорт залежить від світових біржових цін і міжнародних валютних коливань. Про це заявив директор департаменту аналізу та прогнозування грошово-кредитного ринку Нацбанку Сергій Кораблін. Якщо уряд утримається від своїх порад із цього приводу в подальшому, то рано чи пізно валютний курс, а не вказівки згори, стане орієнтиром для бізнесу і громадян.

Нагадаю, за січень—жовтень міжнародні резерви Нацбанку знизилися майже на 16 відсотків — на 4,983 мільярда доларів США. Консервувати курс гривні надалі означало б заганяти хворобу углиб, оскільки такий курсовий режим не відповідав економічним реаліям і загрожував більш дошкульною девальвацією в майбутньому.

Осіннє зростання попиту на тверду валюту і гривню, природно, змушує уряд і Нацбанк вдаватися до нестандартних підходів на депозитному ринку. Намір проіндексувати гривневі депозити населення за аналогією з облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) для юридичних осіб, поза сумнівом, слід привітати. Адже це предметна пропозиція, як допомогти захистити депозити громадян від гіпотетично можливого знецінення гривні.

Отже, на випадок девальвації, вкладник зможе закрити перерахований депозит, відповідно до змін валютного курсу. З одного боку, вкладника має зацікавити такий механізм захисту своїх заощаджень від знецінення. З другого — це вигідно банкам, бо їм нададуть змогу залучені від людей кошти спрямовувати на купівлю індексованих ОВДП, під які можна одержати кредити, рефінансування. Але, що не менш важливо, індексація зробить депозит привабливішим засобом захисту грошей від знецінення і водночас посилить роль ОВДП у повсякчасній потребі погашати дефіцит бюджету, зменшувати валютні ризики. Поки що це тільки ідея, втілення якої потребуватиме часу на обміркування та узгодження. Хоч, як на мене, вона стане популярною.

Авжеж, популярність — швидкоплинна субстанція, а за наших реалій — ще й оманлива. Про це подумалося, щойно на урядовому брифінгу перший віце-прем’єр-міністр Валерій Хорошковський прокоментував у піднесених тонах підписану між урядом України та урядом Кіпру Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання  ухилянню від сплати податків на доходи та майно. Одразу скажу, цю саму конвенцію мало хто власними очима бачив, але закладена в ній ідея популярна апріорі. Бо Кіпр — найбільша «гавань» для неоподаткованих прибутків великого бізнесу. А що менше податків зі своїх прибутків сплачує бізнес, то більше їх платить зі своїх доходів населення. Тож, якщо пасивні доходи у вигляді дивідендів, процентів, роялті таки підлягатимуть оподаткуванню (від 2 до 15 відсотків), — то це вже прогрес.

Але до того ще відстань, як із Нікосії до Києва. Бо треба ще конвенцію ратифікувати в парламенті, а за це вже братиметься новий склад законодавців. Бо вона набирає чинності від початку року, який змінює рік затвердження усіх її положень, тобто, в кращому разі — не раніш як 2014 року. Бо не Кіпром єдиним, адже одну привабливу для великого бізнесу юрисдикцію можна замінити іншою, тим паче, що на тому наші олігархи вже зуби з’їли. Бо, зрештою, рівно рік тому інший віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко запевняв фактично в тому самому, що й Валерій Хорошковський, обіцяючи поліпшити справи Пенсійного фонду оподаткуванням офшорних операцій. Нагадаю, за ставкою 15 відсотків і не пізніше, ніж від початку цього року. Вгадайте з двох спроб, чому не судилося?

Є ще одна важлива деталь. Інвестиції з Кіпру становлять четверту частину від загального обсягу інвестицій України. А незграбна фінансова політика уряду вже призвела до того, що цього року загальний обсяг інвестицій у країну скоротився майже на третину. «То чи не виходить, що ми пиляємо гілку, на якій сидимо?» — запитав я у чоловіка, чий бізнес дуже тісно пов’язаний з низкою компаній на Кіпрі. Він засміявся: «Як пиляти лобзиком, то стерпить. Пиляйте, Шуро, вона золота».