Трансплантації органів, за найскромнішими підрахунками, щорічно потребують 5—6 тисяч українців, ще кілька тисяч співгромадян очікують на операції з пересадки рогівки. Ці дані оприлюднив директор Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин Міністерства охорони здоров’я Руслан Салютін.
Чиновник від МОЗ дав учора прес-конференцію в Києві на тлі обговорення законопроекту «про презумпцію згоди» на вилучення органів. Його суть полягає в тому, що якщо громадянин не написав офіційної відмови від можливості використання його органів після смерті, то в разі його кончини такі дії можуть проводитися, як то кажуть, «по умолчанию».
На думку голови парламентського комітету з питань охорони здоров’я Тетяни Бахтеєвої, Україна не готова до введення такого положення.
«У кожної людини є свої підходи до збереження цілісності свого тіла після смерті. У кожного є свої релігійні звичаї. Тому, гадаю, кожен має право вирішувати це індивідуально», — заявила народний депутат.
У свою чергу Руслан Салютін питання «презумпції згоди» на вилучення органів після смерті вважає риторичним і не головним. Хоча й визнає, що перспективними для такого донорства є жертви аварій, ДТП та інших нещасних випадків, несумісних з життям, коли мозок уже не функціонує, а органи ще зберігають життєздатність. Але в таких ситуаціях дуже важко знайти родичів жертви й взяти в них згоду на вилучення органів, які могли б урятувати життя іншим людям.
— Усі кажуть про закон. Але не можна побудувати замок без фундаменту. Ми запустили обговорення теми в суспільстві. Передусім йдеться про створення єдиної державної служби, яка займалася б питаннями трансплантології в нашій країні. І наділити її повноваженнями виконавчого органу влади. На базі цієї служби необхідно створити й реєстр потенційних донорів, і юридичний відділ, і контролюючий орган, і лабораторію. Доцільно запровадити інститут лікаря-транспланткоординатора, котрий не бере участі в лікуванні, але є добрим психологом і веде переговори з рідними хворого, у якого немає шансів вижити, із приводу вилучення органа після його кончини, — пояснює директор Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин.
Водночас фахівець зазначає, що у світі до 2020 року 50 — 60 відсотків медичних операцій буде пов’язано саме із трансплантацією органів чи тканин.
А Україна в питаннях законодавчого супроводу трансплантології пасе задніх. Відсутня правова захищеність усіх сторін цього непростого процесу.
Однак багато хто з учасників ініційованої дискусії побоюються, що в разі ухвалення відповідного закону «нас усіх розберуть на запчастини». Юрист Тетяна Монтян вважає таку позицію недальновидною та абсурдною. Але немає диму без вогню, якщо згадати випадки, коли людині без її відома вирізали здоровий орган, або хоча б справу «чорних трансплантологів» інституту Шалімова.
На запитання «Голосу України» про справу хірургів-шалімовців пан Салютін відповів так:
— У кожному разі рішення приймає суд. На цей момент факти, які свідчили б про те, що проводилася незаконна трансплантація на території інституту Шалімова, не підтверджено. Нині хірурги перебувають під слідством. За наявною інформацією, найближчим часом їм має бути винесено офіційний вирок.
