У Комітеті ПАРЄ з юридичних питань і прав людини голова Комітету ВР з питань правосуддя Сергій КІвалов (на знімку) презентував свою доповідь на тему «Забезпечення життєздатності Страсбурзького суду: структурні недоліки в державах-учасниках».
Документ, роботу над яким протягом двох років вели понад тридцять кращих українських експертів, був підготовлений у зв’язку з тим, що багато справ розглядаються в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) роками. Причому в 90% з них взагалі неприйнятні — тобто не підлягають розгляду по суті, оскільки в них немає порушення Конвенції.
В 2011 році ЄСПЛ по суті розглянув 1511 справ. А визнав неприйнятними — 5677!
Вочевидь, що більшу частину часу суд використовував марно. На жаль, Україна, входить до числа країн, громадяни яких часто звертаються до Страсбурга. На сьогодні ЄСПЛ не в змозі якісно й у строк розглянути ту кількість справ, якими його буквально «завалили». Але життєздатність Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини становить предмет загальної відповідальності Ради Європи і її країн-учасниць.
Члени комітету підтримали доповідь Сергія Ківалова. У результаті «одноголосно» була прийнята Резолюція.
Також було вирішено винести проект рекомендацій на сесію Парламентської Асамблеї у квітні, і у разі схвалення тез, вони ляжуть в основу реформи ЄСПЛ. Це, мабуть, уперше — Парламентською Асамблеєю доручено Україні розробити проект реформи ЄСПЛ.
На загальну думку колег українського парламентарія з роботи в ПАРЄ, «проект Ківалова» виявився настільки професійним, що його пропозиції здатні поліпшити роботу ЄСПЛ.
Зокрема, Андреас Гросс, член ПАРЄ від Швейцарії, голова фракції Соціалістів у ПАРЄ, Глава делегації спостерігачів ПАРЄ на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року сказав: «Я думаю, пан Ківалов зробив дуже гарну доповідь, з дуже чітким месседжем — не тільки уряд, а й члени парламенту відповідають за те, що Європейський суд з прав людини перевантажений. Деякі країни — Україна, Росія, Сербія, а також Швеція та Ліхтенштейн, у яких багато справ перебувають на розгляді ЄСПЛ, повинні адаптувати своє законодавство таким чином, щоб нових аналогічних справ не надходило.
Коли люди знову й знову звертаються до Страсбурзького суду з тих самих питань, це демонструє, що національне право не відповідає Європейській конвенції з прав людини, і цю ситуацію потрібно змінити.
У багатьох країнах члени парламенту не відчувають себе в достатній мірі відповідальними за це». Підтримав його й екс-голова ПАРЄ Мевлют Чавушоглу, член ПАРЄ від Туреччини, сказавши: «Пан Ківалов став доповідачем з дуже серйозної Резолюції про майбутнє Європейського суду з прав людини. Хочу подякувати за виконану роботу. Для інших членів Парламентської Асамблеї та комітетів це має стати прикладом того, як готувати такі доповіді. Зроблено гідний внесок у співробітництво делегацій різних держав-членів. Виконання рекомендацій цієї доповіді дуже доленосне, і ми, члени парламентів, повинні відігравати важливу роль у цьому, що є предметом проекту резолюції ПАРЄ». Дали свою оцінку й росіяни. Леонід Слуцький, член ПАРЄ від РФ, констатував: «Доповідь Сергія Васильовича Ківалова, одного з найавторитетніших членів ПАРЄ, викликала серйозне обговорення й настільки ж серйозну підтримку в найбільш непростого Комітету Парламентської Асамблеї — з юридичних питань і прав людини. Ми вітаємо, що Сергій Васильович зустрічався в ході підготовки доповіді і з керівництвом Верховного Суду Росії, і впевнений, що ця доповідь відкриє нову сторінку у взаємодії ключових інститутів Ради Європи, а саме Парламентської Асамблеї та Європейського суду з прав людини». Навіть Майліс Репс, член ПАРЄ від Естонії, генеральний секретар Альянсу лібералів і демократів за Європу (АЛДЄ), співдоповідач Моніторингового комітету ПАРЄ по Україні відзначила високий рівень роботи українців: «Доповідь торкається дуже важливого питання: як національні парламенти можуть підвищити ефективність роботи, поліпшити якість прийнятого ними законодавства, розглядати ті недоліки, які існують у державах-членах, вносити власний вклад, я маю на увазі внесок парламентів, у виконання рішень ЄСПЛ. Усі ці рекомендації не є обов’язковими, але вони привертають увагу до недоліків, вони виділяють кілька країн, де ситуація критична, і ті країни, де в ЭСПЛ менше проваджень, але з яких, приміром, винесене дуже важливе, пілотне рішення, що не приймається до уваги».