У Луганській області 115 гуртожитків перебувають у комунальній власності, але лише 10 відсотків усіх кімнат і житлових блоків приватизовано. Чому так мало?
Цим питанням зацікавилася громадська організація «Луганський обласний центр політичних і соціологічних досліджень «Політсоціум». Щоб позитивно вплинути на ситуацію, за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» центр здійснює проект «Забезпечити реалізацію житлових прав жителів гуртожитків!». Він охопив п’ять територій області — Красний Луч, Антрацит, Сєверодонецьк, Стаханов, Попасну. Учасники проекту консультують жителів гуртожитків у питаннях приватизації, лобіюють розв’язання їхніх проблем в органах місцевого самоврядування.
Вони називають дві основні проблеми, які перешкоджають жителям гуртожитків у приватизації житла.
— По-перше, для цього потрібен ордер, який зобов’язана була видавати адміністрація підприємства під час поселення мешканця в гуртожиток, — пояснює керівник «Політсоціума» Володимир Іванов. — Але цієї норми найчастіше не дотримувалися. Тому багато хто з жителів гуртожитків не мають ордерів і відповідно не можуть здійснити приватизацію свого житла.
Крім цього, щоб стати власником, необхідно прожити в гуртожитку не менш як п’ять років. Органи місцевого самоврядування часто розуміють цю вимогу закону так: стільки років людина має прожити саме в тому гуртожитку, де вона живе на момент приватизації. На підставі цієї суперечливої норми багатьом мешканцям органи місцевого самоврядування відмовляють у приватизації кімнат чи житлових блоків.
