Рідкісні тварини виявилися «заручниками» бюрократичної суперечки
У семи няньок, як відомо, дитя без ока. На Херсонщині роль такого нещасного дитятка «приміряє на себе» мальовничий острів Джарилгач, що неподалік від курортного Скадовська. Ще з часів СРСР Джарилгач перебував у віданні Скадовського державного лісомисливського господарства, котре використовувало цей ізольований від хижаків клаптик суши як суворо охоронювану базу для вирощування ланей, муфлонів і благородних оленів. Їх туди завезли спеціально, щоб розводити, а надлишки копитних щорічно відловлювати й продавати іншим лісгоспам і зоопаркам «освіжати кров» тамтешніх популяцій копитних. Але нині тварини плодяться так, що загрожують заполонити весь острів і звести під корінь всю тутешню рослинність, а подіти їх нікуди — два державні відомства не можуть знайти між собою спільної мови й вирішити їхню долю.
Не вміємо домовлятися
Ще 11 грудня 2009 року острів увійшов до складу створеного указом Президента України національного природного парку «Джарилгацький». До його відання передали 2469 гектарів акваторії Джарилгацької затоки Чорного моря, 805 — колишніх земель Скадовського держлісгоспу і ще 6726 гектарів його сухопутних угідь закріпили за парком без вилучення в ДЛМГ. Ні лісгосп, ні Державне агентство лісових ресурсів України не мали б нічого проти цього, якби не та обставина, що вже згадуваний указ Президента №1045 обійшов питання про встановлення відомчої приналежності парку. Проект другого указу, котрий мав її визначити, 14 вересня 2011 року розглядався на засіданні Кабінету Міністрів, але з якихось причин прийнято не було. Тому національний парк уряд «явочним порядком» закріпило за Міністерством екології та природних ресурсів України разом із ще декількома схожими «свіжоспеченими» установами.
Тепер два відомства вже другий рік вочевидь не можуть між собою домовитися. Скадовський держлісгосп звертається до екологів по дозвіл на вилов і селекційний відстріл надлишків копитних, а йому неухильно відмовляють — мовляв, режим охорони національного природного парку «Джарилгацький» жодних таких виловів і тим паче відстрілів тварин не передбачає. Державне агентство лісових ресурсів про проблему знає, але... нічого зробити не може, оскільки не правочинно вплинути на іншу «контору». До того ж у сусідньому Азово-Сиваському національному парку, що має схоже призначення, жодних складностей (крім суто технічних) з виловом надлишку копитних не виникає.
Газета «Голос України» про проблему, що назріває на Джарилгачі, торік уже писала. Але з того часу ситуація не тільки не вирішилась, а ще більше погіршилась.
Потрібна пустеля чи природний парк?
— У Мінекології, схоже, просто не можуть або не хочуть розуміти, що в копитних на Джарилгачі немає умов для природного «саморегулювання». Їхні природні вороги, на кшталт вовків, що регулюють чисельність великих травоїдних, на острові відсутні, тому величина острівної популяції муфлонів, оленів і ланей з моменту створення нашої бази завжди контролювалася людиною. Нині ситуацію пущено на самоплив, і поголів’я диких тварин уже перевалило за критичну оцінку. Ще рік-два, а то й менше, і на острові серед копитних за такої скупченості або вибухне епідемія, або тварини просто знищать усю рослинність на невеликому клаптику суходолу. І почнуть помирати голодною смертю — адже трава й чагарники на безплідних піщаних дюнах відновлюються дуже довго. Якщо Джарилгач перетвориться на мертву пустелю, то й існування національного природного парку на острові значною мірою втратить сенс, — пояснив начальник управління лісового й мисливського господарства в Херсонській області Віктор Тищенко.
— Усе наше господарство було «зав’язано» на Джарилгач. Споконвічно жодних копитних там не водилося — їх купили й завезли для розведення, саме для того, щоб отримувати дохід від продажу тварин і реалізації ліцензій на їхній селекційний відстріл. Тепер цих доходів немає, а витрати тільки збільшилися — після того, як відстріл і вилов ланей, оленів і муфлонів заборонили, їхня популяція на острові зросла до семисот із лишком за оптимальної чисельності у 370 голів. Дефіцит коштів на корми й охорону Джарилгача від браконьєрів наближається до чотирьохсот тисяч гривень на рік. Щоб заробити ці кошти, змушені щосили займатися сільським господарством — засіяли 72 гектари землі кавунами, пшеницею, помідорами. Тепер, наприклад, усі службовці управлінського апарату лісгоспу гнуть спину на полях — томати збирають, — розповідає директор Скадовського державного лісомисливського господарства Валерій Войналович. — Але ще більше нас турбує те, що на Джарилгач насувається епідемія сказу. Адже заборона на відстріл зачепила також єнотів, які є рознощиками цієї найнебезпечнішої недуги. А вони розмножилися так, що останніми роками їхня чисельність на острові зросла більш як у два десятки разів!
Втративши надію домовитися з екологами, лісівники зробили «хід конем». Управління лісового й мисливського господарства Херсонщини звернулося до керівництва обласної державної адміністрації з письмовим проханням клопотати перед урядом про внесення змін у проект нового президентського указу для того, щоб закріпити національний природний парк «Джарилгацький» за Державним агентством лісових ресурсів України після підписання документа. Херсонська облдержадміністрація пішла лісівникам назустріч і 17 жовтня 2012 року таке клопотання до Кабміну відправила. Але коли довгоочікуваний указ таки буде скориговано й підписано, херсонські лісівники не мають ані найменшого поняття. А тим часом становищу чотириногих мешканців Джарилгача не позаздриш: попереду зима, а із зимою прийдуть морози й нестача їжі, тож вижити буде набагато важче.
 
Херсонська область.
Фото Олексія ЧЕРНИХ.
ФАКТ
У зв’язку з перевищенням чисельності копитних на Джарилгачі під загрозою опинилося й існування заказника міжнародного значення, котрий займає 300 гектарів острова. Його спеціально створили для охорони «червоно-книжної» рослини золотобородник цикадовий, що має унікальну властивість закріплювати піски, що рухаються.
База Скадовського державного лісомисливського господарства на Джарилгачі.