Дедалі частіше, поспішаючи у справах чи просто прогулюючись містом, мимоволі можна стати свідком такого незвичайного молодіжного явища, як флешмоб. Саме так по-сучасному називають різноманітні акції за участю великої кількості людей. Учасники флешмобів збираються разом у визначеному місці і починають раптово виконувати обумовлені дії, що не може не привернути увагу перехожих. У такий спосіб молодь намагається висвітлити нагальні суспільні проблеми, викликати щире здивування чи просто подарувати оточуючим відмінний настрій на весь день.
Яскраво, швидко, спонтанно
Унікальна ідеологія явища флешмобу не має аналогів у світовій історії. Саме слово «флешмоб» утворене від англійських «flash» — «мить» і «mob» — «натовп», дослівно: «миттєвий натовп». Насправді флешмоб — це завчасно спланована масова акція в якому-небудь громадському місці: наприклад, на вулиці, в магазині чи на вокзалі. Організація таких заходів здійснюється шляхом телекомунікацій, соціальних мереж чи за допомогою електронної пошти. Новина про заплановану акцію з шаленою швидкістю розлітається Інтернетом, «вербуючи» потенційних учасників.
У віртуальному світі «мобери» чи «флешмобери» — саме такими модними словами називають себе їх учасники — детально обговорюють сценарій і домовляються про зустріч. Як правило, мобери після акції швидко розходяться у своїх справах, ніби нічого й не було. Звідси випливають і основні правила флешмобу: спонтанність дій і заборона привертати увагу до себе як учасника, точне слідування сценарію і швидке зникнення з «місця пригоди».
Розраховане оригінальне дійство на випадкових глядачів, викликаючи у них нерозуміння, зацікавленість і навіть спонукаючи до участі. Організатори флешмобу можуть мати різні цілі.
Назад у минуле: звідки все пішло
Флешмоби виникли порівняно недавно — близько десяти років тому. У 2002-му була опублікована книга соціолога Говарда Рейнгольда «Розумні натовпи: наступна соціальна революція». У ній автор передбачав, що люди використовуватимуть для самоорганізації нові комунікаційні технології (Інтернет та мобільні телефони). Так і сталося: саме наявність зручних і швидких засобів зв’язку дозволила флешмобу стати популярним явищем майже в усьому світі.
Перший офіційний флешмоб відбувся 17 червня 2003 року. Організував його Білл Уосик — тогочасний головний редактор «Harper`s Magazіne». В соціальному експерименті взяли участь 150 осіб (за іншими джерелами — до двохсот), які не знали одне одного. Щоправда, флешмоб був доволі дивним: мобери зібралися навколо дорогого килима в меблевому відділі універмагу і почали говорити продавцям, що живуть разом на складі на околиці Нью-Йорка і прийшли купити «Килимок Любові».
Затія сподобалась громадськості — і вже за декілька днів хвиля масових акцій прокотилась Америкою та Європою.
Перші українські флешмоби відбулися 16 серпня 2003 року у Києві та Дніпропетровську одночасно, 23 серпня — в Одесі.
Щорічно у світі проходять сотні найрізноманітніших акцій. У країнах СНД це явище набуло значного розвитку у плані ідеології. У Білорусі, наприклад, виникли політичні флешмоби, в Україні і Росії з’явився рух монстрації (масова художня акція — демонстрація з транспарантами та лозунгами). Тож можна без сумніву стверджувати, що флешмоби стали частиною сучасної культури!
Найоригінальніші та найдивовижніші акції
Деякі флешмоби мають на меті привернути увагу громадськості до екологічних чи суспільних проблем, інші — вразити випадкових глядачів і викликати щире здивування чи розсмішити і підняти настрій. Ось добірка найдивовижніших флешмобів, які відбувалися чи відбуваються з певною періодичністю.
Флешмоб для Опри Вінфрі. Один з наймасовіших флешмобів в історії відбувся у 2010 році в Чикаго на відкритті нового сезону шоу відомої телеведучої Опри Вінфрі. Для гостей свята співала група «Black Eyed Peas», навіть не підозрюючи, що бере участь у завчасно спланованій акції. Коли співаки почали виконувати пісню «І Gotta Feelіng», глядачі поводилися як зазвичай. Виділялась лише одна дівчина у першому ряду, вона активно стрибала і постійно махала руками. Однак поступово до неї почали приєднуватись інші люди. Танцюючих дедалі більшало, а до середини композиції весь натовп глядачів (близько 21 тисячі!) став єдиним «організмом». Опра Вінфрі була в захваті і знімала флешмоб на камеру телефону. Пізніше вона зізналась, що нічого кращого ніколи у житті не бачила, і щиро подякувала організатору акції — хореографу Майклу Грейсі.
Невидимі песики у Брукліні. Нью-Йоркська спільнота «Іmprove Everywhere» часто організовує різноманітні флешмоби. Найвідоміший відбувся у вересні 2009 року, коли на вулицях Брукліна з’явились близько двох тисяч осіб з... невидимими собаками. Ідея акції виникла, коли на занедбаній іграшковій фабриці знайшли багато повідків для невидимих домашніх улюбленців. До нашийників була прикріплена жорстка основа, що дозволяла їм висіти у повітрі на повідку. Мобери придумали для невидимих песиків імена і навіть характери. В результаті деякі собаки мирно гуляли поряд зі своїми господарями, але знайшлись і такі, які рились у купах сміття чи навіть ганялися за велосипедистами. Флешмоб подарував чимало позитивних емоцій мешканцям міста. Невдоволеними залишилися лише власники зоомагазинів: на них обрушився шквал заявок від бажаючих придбати невидиму домашню тваринку.
Масова загибель людей у Швейцарії. Цей моторошний флешмоб, який переніс невільних глядачів у фільм жахів, організувало швейцарське відділення «Грінпіс» на знак протесту проти розробки ядерного обладнання. Акція була спрямована на те, щоб показати, чим ядерна енергетика загрожує людству. Декілька сотень моберів зібралися на зупинках автобусів, у підземних переходах і на дитячих майданчиках. І раптом всі ці люди замертво впали на землю. Перехожі були настільки шоковані, що мало хто знаходив у собі сили кинутися на допомогу чи викликати швидку допомогу. «Жертви» жорстокого флешмобу хапалися за серце, плакали, ціпеніли і навіть тікали... Організаторам того флешмобу справді вдалося привернути увагу громадськості до ядерних проблем.
Екоексперимент. Ця масова акція була спрямована на те, щоб привернути увагу громадськості до проблем утилізації пластикових відходів. Флешмоб організували в торговельному центрі Квебека (Канада). Все почалося з того, що один чоловік присів біля смітника зав’язати шнурки і, ніби випадково, залишив на підлозі пластикову пляшку. Відвідувачі торговельного центру проходили повз: хтось бачив сміття, а хтось робив вигляд, що не помічає його. Зрештою, знайшлася молода білявка, яка витратила декілька секунд і викинула пляшку у смітник. У нагороду дівчина отримала оплески десятків людей. Мобери зіскочили зі своїх місць, одягли червоні кепки і оточили героїню епізоду. До овації приєднались і перехожі, які нічого не знали про флешмоб.
У метро без штанів. Цю щорічну ексцентричну акцію організовує група моберів з Нью-Йорка. Спочатку в смішному дійстві брало участь усього декілька осіб, та з часом до флешмобу долучалося дедалі більше моберів з різних країн. Найбільша кількість учасників приєдналася до акції в США, Мексиці та Великій Британії. Суть флешмобу в тому, щоб доїхати на метро до своєї станції без нижньої частини одягу (штанів, спідниці, шортів тощо), зберігаючи при цьому серйозний вираз обличчя. За словами організаторів, мета такого дійства — бажання викликати щиру посмішку і повеселити оточуючих. Утім, реакція глядачів зазвичай різна: від веселого сміху до осудливого погляду.
Брейк-данс вагітних. Такі флешмоби у 2008 році пройшли у Парижі, Лондоні, Берліні та Канаді. Декілька десятків жінок на пізніх термінах вагітності збирались у багатолюдних парках, щоб станцювати брейк-данс з елементами акробатичних трюків. Випадкові глядачі були шоковані і хапалися за голову. Але сміливі танцівниці переслідували благородні цілі. Виконання таких трюків могло серйозно загрожувати ще не народженим малюкам і символізувало бідність. А сам флешмоб відбувався на знак підтримки вагітних з країн третього світу, котрі не отримують належної медичної допомоги під час виношування дитини і народжують без акушерок в нестерильних умовах.
Мобери-патріоти
В Україні щорічно проходить чимало найрізноманітніших масових акцій. Останнім часом, зважаючи на ситуацію в країні, особливої популярності набули патріотичні жовто-сині флешмоби. Так, мешканці анексованого Криму влаштовували інтернет-акцію: поряд з пропискою у паспорті вони фотографували листки з текстом «Крим хоче додому». А одеситки показували, що вони справжні українки, одягнувши жовто-сині сукні і вийшовши у центр міста.
В Одесі також було розгорнуто найбільший в Україні державний прапор: кілометрове полотнище майорить на естакаді в районі морського порту. Свого часу відбувся патріотичний флешмоб і в Донецьку: в парку Щербакова мобери роздавали перехожим жовто-сині кульки та стрічки. Проводили флешмоб за єдність держави і працівники Міністерства закордонних справ: вони вишикувались у формі карти України і заспівали гімн. А в Івано-Франківську понад дві сотні молодих дівчат у вінках і з жовто-синіми стрічками бралися за руки, утворюючи слово «Крим». Майже 15 хвилин учасники флешмобу скандували лозунг «Крим — це Україна», а після — зібрали жовто-сині серця у коробки і передали їх у військові частини.
Прокотились усією Україною і флешмоби проти російських товаровиробників. Хвиля акцій з гаслом «Російське вбиває!» мала на меті донести до людей, що, купуючи ці товари, вони спонсорували анексію Криму, а тепер допомагають відібрати Східну Україну. Молодь розташовувалась у супермаркетах і падала на підлогу з товарами російського виробництва та антипутінськими плакатами.
Не нові для нашої держави і флешмоби-«обіймашки». Учасники збираються на Пішохідному мості з плакатами «Обійми мене», «Обійму безплатно», «Хочу обійматися», «Шукаю твої обійми» і обіймають усіх бажаючих, а потім запускають у небо багато кульок.
ДОВІДКА
Іксмоб — це неординарний флешмоб, який проводиться з метою експерименту.
Лонгмоб — акція, що триває декілька годин чи навіть днів.
Смартмоб — «розумний натовп» — флешмоб з ідейним підтекстом.
«Флешмоб-«обіймашки».
Фото з сайту www.vk.com.
«В метро без штанів».
Фото з сайту www.vopros.ua.
«Брейк-данс вагітних».
Фото з сайту www.novate.ru.
