Нещодавно старші класи Бучанської СЗОШ № 5 були запрошені на зустріч із воїном, який прибув у відпустку із зони АТО. До останнього моменту ми, адже мене також запросили як кореспондента шкільного інформаційного каналу, не знали цієї людини, але з нетерпінням очікували знайомства. Хвилюючою несподіванкою стало те, що солдат Роман Володимирович Головатенко (на знімку) виявився випускником нашої школи.
Корінний бучанець виховувався у закладах для дітей-сиріт: спочатку в будинку сімейного типу, а потім — у Бучанській середній школі-інтернаті. Адже його батьки померли, коли Ромі виповнилося десять років. У листопаді 2001-го хлопчик тікає з дитбудинку сімейного типу (Ірпінський ДБСТ) і самостійно приходить до Бучанської школи-інтернату з проханням зарахувати його до закладу. Він пояснює це тим, що багато хорошого чув про цей інтернат і хоче тут навчатися.
Жодного разу за час свого перебування в школі-інтернаті Роман із закладу не тікав. Закінчивши в серпні 2007 року 11 клас, Рома вступив на навчання до київського коледжу, де здобув професію ювеліра. Потім працював, будував своє майбутнє, але Майдан 2013 року перевернув усе його життя. З першого дня він — у вирі революційних подій. Нікого з учителів школи навіть не здивувала ця новина, адже юнак завжди був правдоборцем. Не лишився він осторонь і тоді, коли схід України почав потерпати від російської агресії: за контрактом Роман пішов служити в 101-шу окрему бригаду охорони Генерального штабу ЗСУ, яка нині виконує військовий обов’язок у зоні АТО.
Старшокласники тишею зустріли Романа, який прийшов у формі, прикрашеній жовто-блакитними стрічками. В очах — повага і щира цікавість. Солдат розпочав свою історію, супроводжуючи презентацією світлин із зони АТО.
«...У нас там всі рівні, всі один одному брати, немає жодних суперечок чи недомовок. Готуємо по черзі, якось потроху справляємось. Хотілося додому, але коли приїхав, то довго не міг повірити, що можна спати спокійно, в тиші і на ліжку. Звик до бліндажів та окопів, «спальника» та бушлата. Вночі навіть прокидався — шукав автомат», — зізнається вояк. А потім, на підсумок розповіді, додав: «Я думаю, що змусити бути справжнім патріотом — це, мабуть, неможливо. Це або є, або нема. Любов до Батьківщини повинна бути в крові людини...»
А затим учні засипали земляка запитаннями щодо відносин між бійцями, з місцевим населенням, озброєння, харчування тощо. Роман розповів, що на фронті йому до рук потрапили дитячі малюнки з нашої школи. Два з них він привіз із собою. Авторами виявилися дві дівчинки — Вероніка Галавіна з 1-Б класу та Діана Черепанська з 4-Б. Воїн щиро подякував школяркам і зізнався, що щасливий побачити тих, хто підтримав його у важку годину.
Крім того, від Романа ми довідалися й про те, що в зоні АТО захищають Україну ще декілька випускників Бучанської школи-інтернату. Усі вони — з дітей-сиріт. А тепер добровільно боронять Батьківщину. Хлопці й на фронті намагаються підтримувати зв’язок один з одним — мобільний.
Раніше деякі ЗМІ полюбляли «обсмоктувати» егоїзм випускників сирітських закладів. Тепер же, коли багато з них воюють за рідну землю та народ, ніхто про них чомусь не пише.
Між іншим, Бучанську школу-інтернат перепрофілювали у спеціалізовану ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 з поглибленим вивченням іноземних мов, і тут тепер навчаються «батьківські» діти та декілька сиріт, які мають опікунів.
Свої шкільні роки Роман пригадує з посмішкою: «...Багато що в школі змінилося, хоч не так вже давно я й закінчив цю школу — у 2007-му. Багато вчителів, які мене вчили, вже не викладають... Усяке в нас було, адже це — життя. Більше було доброго. Школу, друзів та вчителів згадую часто, особливо — коли пішов до війська».
Як на мене, то Рома звичайний український юнак, яких у нас в країні більшість. У повсякденні вони майже непомітні — просто працюють, створюють сім’ї, товаришують. І лише в часи найскладніших випробувань стає зрозуміло, що вони — справжні герої. Бо не шкодують себе заради Батьківщини, жінок та дітей, малих та немічних... І жоден окупант не здолає Україну, поки є у нас такі Романи...
Світлана ВОРОПАЙ, учениця 11 класу Бучанської СЗОШ № 5, голова ради «Прес-центру» ДШО «Наш дім».
Буча
Київської області.
Вероніка Галавіна з 1-Б класу та Діана Черепанська з 4-Б разом зі своїм героєм.
Фото надані автором.
