На всі сто відсотків моє снобство виявляє своє гниле і гидке буржуазне єство двічі на день п’ять разів на тиждень, інколи шість, коли доводиться працювати у вихідний. Воно квітне буйним цвітом у громадському транспорті. На щастя, свою відкриту нелюбов до знудженого злиднями пролетаріату я демонструю лише в метро. І навіть боюся уявити, яких масштабів досягло би моє снобство у маршрутках, автобусах, тролейбусах та інших розплідниках безкультур’я та антисанітарії...
Йдеться не про моє банальне гидування неприємними запахами тіл немитих або ще гірше — просякнутих дешевими парфумами. Я вже не кажу про своє нерозуміння, чому бурхливий учорашній секс чи не менш бурхливий сьогоднішній скандал треба переповідати подрузі по мобільному так, щоб разом з вами ваш досвід трагічно пережив увесь вагон... Йдеться про моє снобське бажання зрозуміти, чому громадський транспорт і культура поведінки — площини, які ніколи не перетинаються?..
Коли мене разом із моїми амбіціями, кашеміровим пальтом і фірмовою сумкою внесло у вагон просто на двох легко неголених, спортивноштанних хлопців у шкіряних кашкетах і золотих перснях на пальцях з обгризеними нігтями, моє снобське єство аж завило з відчаю. Щось мало статися невідворотно. І ми одночасно дістали смартфони: парубки демонстрували мені рівень своєї крутизни, а я їм — свою заглибленість у читання. Ми гралися в цю гру, аж поки один з хлопів жестом фокусника не витяг із кишені освіжувач дихання, не зробив два пирски у пащеку, щоб потім мило мені усміхнутися на всі майже тридцять два:
— Можна с табой познакоміцца?..
Зубів було значно менше, ніж тридцять два. Чорні прогалини упереміш із позолоченими коронками. Я зависла остаточно й безповоротно. Хоча б тому, що востаннє бачила, як хтось користується освіжувачем дихання, у серіалі «Беверлі-Хілз», коли мені було чотирнадцять. І повірте, відтоді моє уявлення про стильність і вишуканість разюче змінилося...
Він дихав на мене сумішшю смороду і м’яти. Я ж непритомніла від суміші емоцій. Але мусила відповісти.
ДОВІДКА
Сноб — людина, яка вважає себе носієм вищої інтелектуальності та вишуканих смаків.
— Розумієш, я не можу з тобою познайомитися. Ну... бо... Бо у мене... скінчилися жуйки...
Не знаю, чи зрозумів він мій мессидж. Але я з усім своїм намаханим снобством дуже боялася, щоб парубок не вийшов разом зі мною з вагона. Він не вийшов, і я зітхнула з полегшенням. Дістала жуйку з кишені, йшла і думала. Ні, не про те, що можу дозволити собі недешеве пальто, смартфон чи сумку, але не можу — таксі, авто чи чартерний переліт з роботи додому і назад. І навіть не про те, що снобство — це стан душі, а не гаманця. Я думала про те, що коли культура починається з кожного з нас, то чому окультур’є навколо мене завжди набуває таких викривлених форм?..
P. S. Якщо я образила чиїсь почуття, вибачайте. Нічого особистого, просто банальний снобський погляд на світ із вікна метро.
Київ.
