Цукровий діабет як спосіб життя

Сьогодні — День боротьби з цукровим діабетом. І хоча ця хвороба має таку солодку назву, насправді вона отруює життя людям, які на неї страждають. Від обізнаності хворого про свій недуг, від його поінформованості як себе поводити і що робити, залежить працездатність, соціальна адаптація та в цілому якість життя такого пацієнта.

Усі необхідні знання можна отримати в школах медико-соціальної адаптації для хворих на цукровий діабет. Днями в рамках реалізації держпрограми «Цукровий діабет 2009—2013 рр.» на базі поліклініки №3 Шевченківського району столиці відкрився сьомий такий просвітницький кабінет у Києві.

Наталія Власенко, голова Київського БФ «Діабетик», стверджує: такі школи — світова практика. Тут діабетиків вчать жити зі своїм захворюванням. Адже людина, яка отримала такий діагноз, перебуває в стресовій ситуації. І це не залежить від її соціального статусу та матеріального становища. Кожному потрібна психологічна підтримка для адаптації.

За офіційними даними, кожен п’ятдесятий громадянин нашої країни — діабетик, а кожен двохсотий — залежить від інсуліну.

За словами начальника ГУ охорони здоров’я КМДА Віталія Мохорева, 80 тисяч киян живуть з діагнозом цукровий діабет. Чиновник пообіцяв, що вже наступного року профілактичні та освітні центри для діабетиків з’являться у всіх районів міста. У таких кабінетах читатимуть лекції, показуватимуть фільми, вчитимуть вимірювати рівень цукру в крові й робити собі ін’єкції інсуліну.

— В Україні всього 250 таких шкіл самоконтролю та соціальної реабілітації, — говорить головний позаштатний ендокринолог МОЗ України Микола Гульчій. — Вони займаються консультуванням, надають психологічну підтримку. Безумовно, важливі й таблетки, й інсулін. Але не менше значення мають знання — як жити з діабетом. Тут пояснять, що таке хлібна одиниця, як користуватися шприц-ручкою й обчислювати потрібну дозу інсуліну.

Юлія Джур, лікар-ендокринолог поліклініки №3 Шевченківського району, говорить, що діабет раніше називали хворобою біржовиків. Люди, які постійно перебувають у стані стресу, схильні до підвищення рівня цукру в крові.

— Такі школи важливі для компенсації діабетиків. Ми говоримо: людина з діабетом, а не інвалід! Вони — повноцінні громадяни. Діабетики повинні мотивуватися на здоров’я, — пояснює ендокринолог. — У нашій школі формуватимемо групи залежно від типу захворювання. Пацієнт тут має проходити навчання два рази на рік, і отримувати відповідну довідку. Це необхідно, щоб підвищити відповідальність за своє здоров’я. Адже на 95 відсотків воно залежить, як правило, від самої людини, що страждає на цукровий діабет, і на 5 — від медиків.