Галина Шостак із села Золочівка Демидівського району фанатично любить квіти. Нині її оселя потопає у хризантемах, яких тут аж тридцять п’ять видів.
— Коли розростаються висока папороть і лепешняк, через них хати з вулиці не видно, — каже Оксана Кубічек, донька Шостаків, — а ось нині настала пора хризантем, улюблених квітів нашої мами. Вона ними просто зачарована. Ось сьогодні поїхала у Луцьк на ринок. Не сумніваюся: разом із продуктами привезе ще кілька сортів квітів, щоб розсадити. Тато інколи жартує, що скоро через мамину квіткову закоханість у нас ніде буде огородину садити. Разом з тим, він також радіє цьому квітковому царству. Бо від правди нікуди подітися: квіти розраджують душу. Більше того, на оглядини до нас (так би мовити, за досвідом) приїздять квітникарі з Рівного, Луцька, сусідніх сіл. Мама з ними залюбки спілкується, завжди дає насіння, розсаду.
Мрія Галини Шостак — розвести на своєму квітнику аж сто видів хризантем. За рік-два з цим завданням можна впоратися, хоча зусиль, звичайно, треба докласти чимало. І тоді у неї, і в Україні, як зазначає Галина Олександрівна, буде хризантемовий рай, не гірший, ніж у далеких Японії чи Китаї, де особливо культивують ці квіти. Вони розквітають неспішно, але так само повільно й гаснуть.
Млинів
Рівненської області.
На знімку: Оксана Кубічек із донькою Настею насолоджуються хризантемами на обійсті.
Фото автора.
