Ще підлітками ми не раз приїздили відпочити і порибалити на два мальовничі ставочки у село Колесники Гощанського району. Пам’ятаю, як нам на спінінг потрапив такий великий короп, що всією масою тіла з гострим плавником перебив товстенну жилку, тільки хвіст показав. Скільки було емоцій!
Саме на цей ставок нинішньої весни прилетіла пара білих лебедів. І знову ця мальовнича місцина асоціюється у нас із дивом. Бо птахи не просто облюбували її, а й вивели тут своє потомство — четверо малюків. Щоправда, з одним із них під час великої зливи трапилася біда: малюк упав у шлюз і там загинув.
Цікаво спостерігати за поведінкою цих граційних птахів. На ставку сім’я лебедів плаває сама. Якщо свійські гуси й умудрялися туди потрапити, то ненадовго, бо лебеді-батьки їх одразу атакували, і ті тікали. А от качок не чіпають. Можливо, тому, що каченята в перші місяці життя схожі на їхню малечу. Охороняє потомство в основному мама: сичить і біжить назустріч можливій небезпеці, готова битися.
Рибалкам таке товариство не зовсім до вподоби, їм набридає, що птахи-прохачі підпливають під самісінькі вудочки, просячи поїсти щось смачненького. Коли я підійшла близько до ставка, всі вони теж, як за командою, одразу були біля мене, щось гелгочучи на своїй, тільки їм зрозумілій мові. Влітку, коли було більше рибалок, більше було й охочих підтримати птахів. Із настанням осені лебеді дедалі частіше навідуються на близьке до ставка обійстя, де мешкає сім’я Зубрицьких. Ці доброзичливі люди підгодовують птахів-красенів. Господиня, пані Наталя, розказує:
— Щоб удосталь нагодувати одного дорослого лебедя, потрібно півтора буханці хліба на день.
Для цієї сільської сім’ї це трохи втратно. Тому синочки Рома та Іванко лущать птахам ще й кукурудзу. Підгодовує лебедів і сім’я Ковальчуків. Скільки часу крилаті сусіди пробудуть ще біля людей, наразі не відомо. Але лебедята, які поки що сірі і мало схожі на білосніжних своїх батьків (на знімку), тренуються літати, тож ймовірно, сімейство відлетить у теплі краї.
Рівне.
Фото автора.
