У моїй статті «Закушує «огірком»? Або Чому чиновники заплющують очі на очевидне свавілля», надрукованій в «Голосі України» 16 квітня 2009 року (№69), йшлося про те, що вже понад вісім років поспіль мені доводиться боротися за цілісність берегів озера Малинівка (у народі — Огірок), яке знаходиться на території дачних ділянок так званих Воскресенських садів у Дніпровському районі столиці. Тут один нахабний дачник ще 2006 року свавільно захопив берег мальовничого природного озера — спорудив височенну бетонну стіну до самісінької води і — зась: «ходу нема». Ані для сусідів-дачників, ані для рибалок, ані для відпочивальників. Натомість привіз кілька КамАЗів-самоскидів піску й висипав їх у воду, берег забетонував, збудував розкішний «будиночок», провів стічну трубу до озера й повільно, але впевнено губить чисту водойму... (на знімку)
Після вищезгаданої публікації, я, як автор, звернувся за допомогою до Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. 2 червня 2010 року отримав таку відповідь за підписом заступника Голови Комітету Миколи Джиги: «Генеральному прокурору України Медведьку О. І. Шановний Олександре Івановичу! Відповідно до вимог статей 4, 13, та 14 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», статей 23—25 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» направляю вам для розгляду та вирішення по суті чергове звернення журналіста Ващенка О. Г. щодо грубого порушення вимог земельного, природоохоронного законодавства, правил благоустрою населених пунктів при забудові території ділянок Воскресенських садів у Дніпровському районі м. Києва, неналежного реагування прокуратури м. Києва на попереднє звернення заявника з цих питань, надання йому відписки тощо».
Відповідь не забарилася. І вже 8 червня 2010 року мені надійшло ось таке: «Ваше звернення, яке надійшло від заступника Голови Комітету з питань боротьби з організованого злочинністю і корупцією Верховної Ради України Джиги М. В. щодо законності забудови території біля озера Малинівка та з інших питань направлено для перевірки прокурору м. Києва, який про результати поінформує вас у встановлений законом термін. Генеральною прокуратурою України вирішення звернення взято на контроль.
Начальник відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства (Генеральної прокуратури України) М. Куликовський».
І тому, що протягом майже трьох місяців я не отримав жодних обіцяних мені результатів «у встановлений законом термін» із взяттям Генеральною прокуратурою України вирішення мого звернення «на контроль», я й звернувся 21 вересня позаминулого року із такою заявою до Президента України Віктора Януковича: «Шановний Вікторе Федоровичу! Прошу вашого втручання та допомоги з наведення порядку на природному озері Малинівка («Огірок»), що в Дніпровському районі міста Києва. Бо, як бачимо з відповіді Генерального прокурора України від 08.06.2010 року, навіть найвища законозахисна інстанція нашої держави не може зарадити. То невже й при вашому керуванні державою, шановний пане Президенте, у нашій країні закони не діятимуть, а вирішальною буде лише сума хабара? Адже, схоже, цей нахабний дачник і порушник земельного законодавства підкупив не тільки Дніпровську районну та міську санепідемстанції, а й усю районну та міську владу. До речі, цього літа в озері Малинівка було знайдено вбивчу паличку лептоспірозу. І це «дякуючи» ось такому нахабі, який самовільно захопив берег озера, бо саме з його дачі та сусідньої з ним щодня потихеньку витікають в озеро трубами й бетонними жолобками нечистоти.
Ксерокопію своєї публікації в газеті «Голос України» від 16.04.2009 року та чотири копії відповідей від різних інстанцій додаю».
Але, на превеликий жаль, все повернулося на друге, а то й третє, коло. Тобто — на свої місця...
Адміністрація Президента цю заяву направляє на розгляд до прокуратури міста Києва. Міська прокуратура, у свою чергу, направляє заяву до прокуратури Дніпровського району. Прокурор Дніпровського району, старший радник юстиції Олександр Васильович Мельничук (уже вкотре) направляє мою заяву до Державної екологічної інспекції в місті Києві. І ось відповідь начальника Державної екологічної інспекції в місті Києві Сергія Федоренка від 11 листопада 2010 року: «Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення позапланового заходу необхідно отримати згоду Мінприроди України. А згідно пункту 3 Порядку надання Згоди Мінприроди на проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю діяльності суб’єкта господарювання та його адресу, який, відповідно до звернення фізичних осіб чи юридичних осіб, причетний до порушення природоохоронного законодавства. Виходячи з вищевикладеного, для подальшого проведення перевірок об’єктів, зазначених у вашому зверненні, вам необхідно надати повні назви та адреси суб’єктів господарювання, що здійснили порушення вимог природоохоронного законодавства».
І все. Крапка? Але ні — хоча влада й відверто знущається з мене як журналіста — ставити крапку я не збираюся! Адже в згаданій вище моїй публікації в «Голосі України» чорним по білому було написано: «...відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України в прибережних захисних смугах забороняється будівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів». У статті було висловлене здивування (яке я висловлюю й зараз!) — яку ж адресу земельних ділянок порушників закону я повинен надати, коли ось вам фото в газеті захопленого берега в торці озера Малинівка, ось вам на фото височенний паркан?! А прізвище багатого нахабного дачника, який захопив берег озера, я називав ще 5 серпня 2009 року у заяві на ім’я Головного державного санітарного лікаря міста Києва Анатолія Пономаренка.
Тому й повторюю своє резонне запитання з попередньої публікації в «Голосі України»: «Боже, і за що вони гроші у всіляких там владних установах отримують?..».
Олекса ВАЩЕНКО, член Національної спілки журналістів.
Фото автора.
