Пожвавив гру динамівців Аруна

Автори цієї пісні — кияни: поет Юрій Рибчинський і композитор Геннадій Татарченко написали її спеціально до прощального вечора Олега Блохіна, котрий відбувся у столичному Палаці спорту. Видатний динамівець прощався з великим футболом як гравець. І такий історичний момент мав відзначитися не менш гідною композицією, якою і стала пісня «Віват, король!».

Тоді у переповненому залі в очах багатьох присутніх бриніли сльози. Пам’ятаю, якими розчуленими були легендарні особистості — воротар Лев Яшин і телекоментатор Микола Озеров, котрі сиділи в першому ряду перед сценою поряд із батьками винуватця події.

Цю пісню присвячено тільки Олегові Блохіну і нікому більше. Хоча Тамара Гвердцителі почала виконувати її на інших святах і ювілеях, вшановуючи цим твором інших людей. Можливо, Рибчинський і Татарченко, котрі дружать із грузинською співачкою, дозволили їй це. Але, як на мене, треба завжди згадувати, хто написав цю пісню і конкретно для кого.

І почався матч. Гості діяли, як і очікувалося, другим номером. Але близько до воріт притискатися і не думали. Навпаки, вони зустрічали киян на їхній половині поля. Слід сказати, що перебувати в таких оборонних лещатах з акцентом на контратаку господарям було, либонь, не надто приємно.

Одне слово, футболісти «Порту» вибили ґрунт з-під ніг динамівців, нав’язавши їм свою гру: щільну і силову. А потім узагалі заволоділи ініціативою, не даючи киянам зачепитися за м’яч. Особливу загрозу для наших являв худенький, але дуже настирний і гострий колумбійський форвард Джексон Мартінес. Він щоразу вискакував на небезпечні позиції біля наших воріт, немов бісеня із табакерки. І як забивати за таких умов? Важко відповісти. Залишалося сподіватися на стандарти. Та от біда — штрафних і кутових ми не заробляли.

А на 35-й хвилині «Динамо» було, як кажуть, на межі провалу. Все почалося з помилки Вукоєвича, котрий у центральному колі пішов в обіграш і втратив м’яча, створивши ідеальну ситуацію для контратаки гостей. Були навіс та удар зблизька головою Мартінеса, та, слава Богу, врятував Коваль, витягнувши м’яча з нижнього кута воріт.

Початок другого тайму також був за гостями. На 50-й хвилині міг забити Варела. Він отримав передачу на хід і пробив у дальній кут — м’яч пролетів у міліметрах від стійки. Потім гра поступово вирівнялася, а згодом ініціатива перейшла до «Динамо». Але зиску від цього — жодного.

Помітно пожвавив гру динамівців Лукман Аруна, котрий вийшов на заміну. Він добре рухався, боровся, робив точні передачі. А головне, що нігерієць почав заробляти штрафні. Відтак — з’явилися моменти. Один із них змарнував Ярмоленко, якого вивели на голеву позицію. Однак удар з лінії карного майданчика в Андрія вийшов слабенький.

З появою Ідейє кияни ще більше загострили гру. Здавалося, от-от вони завдадуть вирішального прицільного удару. Але не забив ніхто.

На післяматчевій прес-конференції у Вітора Перейри запитали:

— Задоволений грою не на всі 100 відсотків. Ми очікували пресингу «Динамо» у першому таймі, що й сталося. Планували посилити гру в другій половині зустрічі, але господарі не дали нам здійснити задумане.

Відзначу Атсу й Каштру, які, хоч і провели на полі небагато часу, але свою роль зіграли. Загалом зустріч пройшла за нашим сценарієм. Хоча треба віддати належне «Динамо» за самовіддачу. Також відзначу наших досвідчених гравців Лучо й Елтона.

— Наше завдання — виграти наступний матч.

— (Сміється. — Авт.) Це помилкове враження. Якби «Динамо» грало ще швидше, ми не витримали б навіть до кінця першого тайму.

Олексій Михайличенко, асистент головного тренера «Динамо»:

— Ми виходили на поле, думаючи про результат, і грали на результат. Не все вийшло, але команда робила все можливе, щоб його домогтися. Билася за нього. Важко висунути претензії нашим футболістам у плані самовіддачі, хоча не обійшлося без помилок. У такій грі рівних суперників дуже важлива реалізація. Напівмоменти вирішують дуже багато, але забити ми не змогли.

Незважаючи на вже теоретичні шанси пройти далі, ми готуватимемося дуже серйозно й битимося за очки і за рейтинг. Наступні поєдинки будуть дуже важливими для становлення нашої команди.

— Обидва. Зрозумійте мене правильно, не завжди можна дати об’єктивну оцінку після гри, але й у Порту, і тут ми очікували здобути більше очок, ніж заробили. Завдання у цих матчах були різні. Якщо в Португалії навіть очко було б успіхом, то сьогодні обов’язково треба було перемогти.

— Ми не хотіли грати авантюрно, до того ж «Порту» добре контролював м’яча і змусив нас діяти саме так.