Проводити вихідні на ринку під будинком для багатьох киян стало традицією. Привчила до такого способу згаяти час людей місцева влада, влаштовуючи щотижня у кожному районі столиці сільськогосподарські ярмарки. Досить гарний захід для пенсіонерів з «кравчучками» і матерів з колясками. По-перше, продукти привозять, як кажуть, з доставкою. По-друге, вони на 10—15% дешевші, ніж на інших ринках. Принаймні, так стверджують їхні організатори.
Але є в асортименті таких базарних уїк-ендів і несмачні моменти. Це гори сміття, зламані дерева й витоптані газони. Наприклад, у Солом’янському районі столиці на відкуп сільськогосподарським ярмаркам віддали вулиці Стадіонну й Козицького (на знімку). Якщо перша — це широка проїжджа частина, відділена з обох боків тротуаром, то друга — вузька дорога з маленькою пішохідною смужкою побитого асфальту. У годину пік базарного дня тут не пройти, не проїхати. Сюди приїжджають машини з товаром переважно з Київської області. Є продавці з Вінницької, Полтавської, Чернігівської областей. З паркуванням на цій вуличці проблеми є навіть у місцевих жителів. Що вже говорити про вантажний, навіть малолітражний транспорт.
Вантажівки, фургони, мікроавтобуси з овочами-фруктами торговці змушені заганяти просто на газони під дерева. Поряд, за декілька метрів від спонтанної автостоянки, великий дитячий майданчик, де завжди грається дітвора. Навряд таке близьке сусідство з ринковою торгівлею під відкритим небом — необхідний атрибут щасливого дитинства маленьких киян.
А після того, як торговельний «цирк» ближче до вечора від’їжджає, вуличка перетворюється на смітник. Співчуваємо місцевим двірникам! Треба віддати їм належне — наступного ранку вони повністю змітають і витирають сліди пересувного ринку. А от ліквідувати глибокі вибоїни від коліс вантажівок у парковій зоні й обрізати зламані гілки дерев так швидко не вдається.
Є ще один делікатний момент в організації таких «ринків з доставкою» — відсутність туалетів. Їх на вулицях, які віддала місцева влада під торгівлю, взагалі не передбачено. Якщо під час масових заходів, вищих за статусом, ніж ярмарок під відкритим небом, обов’язково встановлюються туалетні кабінки, то для продавців і покупців навіть санкціонованих вуличних ринків такий сервіс не передбачено. Кожен змушений вирішувати це «природне» питання самостійно.
Ще раз відзначимо, що більшість жителів міста задоволені проведенням таких торговельних заходів за зниженими цінами. Але багато людей скаржиться на їх організацію. Задля зручності й комфорту всіх учасників ярмарків варто було б задуматися про постійні площі для їх проведення в кожному районі. Згадати традицію ринкових площ, де були навіси над торговельними рядами, кошики для сміття й колонки з водою. А у будні у таких оазисах могли б торгувати надлишками домашнього господарства бабусі з підземних переходів, звідки їх регулярно ганяє міліція. Ось вам утопічний приклад культурної торгівлі в кожному мікрорайоні.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
