Ми якось і не помітили, як від тотального заперечення проблем у медицині перетворилися в міжнародних жебраків. Зараз практично жоден випуск новин, як всеукраїнських, так і регіональних каналів, не обходиться без оголошення про допомогу. Рясніють ними й сторінки газет, журналів. Оголошення, як брати-близнюки: дитина така-то, діагноз такий-то. Необхідне лікування лише за кордоном, потрібні сотні тисяч. Часто в зарубіжній валюті. Від кожної такої новини стискається серце. Але ж безкінечно довго воно стискатися не може...

 

Дитина танула на очах

Історія Віталіка Старішка з Підгороднього (місто-супутник Дніпропетровська) схожа на сотні подібних. В обласну дитячу лікарню його доправили вже у важкому стані. І з кожним днем п’ятирічному хлопчику ставало все гірше. Він перестав рухатися, чути, взагалі реагувати на навколишній світ. На думку батьків, від самого початку йому було неправильно поставлено діагноз, а відповідно — призначено лікування. Тому, як їм здається, і що, власне, підтвердили російські медики, крім основної хвороби через великі дози антибіотиків у дитини буквально вкрилися грибками вуха, рот, а потім і легені. Діагноз, поставлений уже в Москві, звучить так: «Постгепатитна апластична анемія, надважка форма».

Але залишимо суперечку медиків фахівцям. Розмова про інше. Про людську небайдужість, яка протистоїть неувазі чиновників і всієї системи медицини в Україні. Цю історію мені розповіли волонтери. І від неї просто мороз по шкірі. Хто першим дав оголошення в соціальних мережах — не пригадую. Але доля малюка з Дніпропетровської області раптом стала важливою для сотень, тисяч людей. Саме вони, а не батьки Віталіка, прийняли рішення, що дитину потрібно терміново забирати з дніпропетровської лікарні та везти до Росії. Саме вони знайшли потрібну клініку, провели переговори, зібрали гроші на лікування й відправили вбиту горем маму хлопчика Ірину з дитиною до Москви.

Як перевозили малюка — теж окрема тема. Від горя (її переконали, що дитина — безнадійна!) мати взагалі не могла прийняти жодного рішення. Волонтерам буквально перекривали вихід, кажучи, що не випустять малюка, який вмирає, з лікарні, тому що дорогу він просто не переживе. А вони замовили й оплатили перевезення — спеціальний автомобіль.

Гаманець чи життя?

Не хочеться вірити, але, не виключено, що лікарня просто не хотіла втрачати вигідного клієнта: на лікування Віталіка йшло 7000 гривень щодня.

— Доводилося купувати навіть шприци, — розповідає мати хлопчика Ірина. — При цьому ми буквально бігали за лікарями, щоб дізнатися про стан дитини, а вона згасала на очах. Медикаменти призначили найдорожчі, їх доставляв якийсь дилер безпосередньо з Німеччини.

Пізніше, коли ця історія стане надбанням громадськості, в інтерв’ю одному з телеканалів лікар Віталіка розповість, що дитину лікували згідно з протоколом МОЗ. Мабуть, цим же протоколом було приписано, щоб сім’я Старішко влізла в непосильні борги й досі розраховувалася за ліки з аптеками?

Вони обійшли всіх депутатів, представників усіх партій в Дніпропетровську. Не допоміг ніхто! Одного разу якісь кошти виділили татові Віталіка на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі, де він працює різьбярем й отримує близько 4000 гривень «брудними». Не дали результату й звернення на телебачення, в газети. Від відчаю подружжя розповіло про свою біду в «Однокласниках». Новина блискавично облетіла соціальні мережі. І далі процес спинити було неможливо.

Надсилали й по двадцять гривень, і по тисячі доларів. Анонімно члени Олімпійської збірної Росії, повернувшись з Олімпіади в Лондоні, здали для малюка кров. На сьогодні волонтери зібрали для Віталіка 1 500 000 рублів з розрахунку 500 000 рублів на лікування на місяць. Потрібно ще стільки само, тому що цикл лікування становить мінімум півроку.

Ми встигли

«Добрий вечір, дорогі друзі. Ну, от ми і встигли. Усі допомагали, усі брали участь у порятунку малюка, який став героєм. Ми в чергове довели, що можемо, і що в скрутну хвилину ми стоїмо пліч-о-пліч. Дуже приємний сьогодні день, Віталік житиме, завдяки вам усім: лікарям, долі. Ірина щаслива та спокійна, вона вірить у нас, і увесь свій час, любов і тепло віддає дитині. ДЯКУЄМО ВАМ ВСІМ. МИ ВРЯТУВАЛИ ЖИТТЯ».

«Добрий вечір, друзі! Спільними зусиллями та з Божою допомогою ми змогли зібрати гроші на оплату двох місяців лікування Віталіка в клініці. Ще раз сердечне спасибі вам усім! Нагадую, що будуть й інші витрати... Загалом: 168 000 руб. Також з понеділка Віталік ходитиме на фізкультуру — вартість дізнаємося наступного тижня. Іра каже, що він сильно загорівся, не терпиться на тренажері-велосипеді покататися. Отже гроші, як і раніше, потрібні. Рідні Віталіка всі свої кошти пересилають Ірі чи сплачують борг в аптеці. Без нас їм ніяк не впоратися».

Це незначна частка листування волонтерів на «Фейсбуці». Як розповіла мені одна з них, на спеціальній сторінці регулярно виставляються рахунки з лікарні й ведеться докладний звіт про витрачені кошти. Люди охоче жертвують, бачачи конкретний результат і прозорість витрачання грошей. З Ірою ми спілкувалися по «Скайпу» й вона з радістю розповіла про зміни в самопочутті Віталіка:

— Він почав грати, як звичайна дитина, й навіть мріяти. Наприклад, про те, як приїде додому, як гратиметься з хлопцями. У нього оченята зовсім інші. Він тепер дзвонить бабусі та дідусю, а раніше йому взагалі нічого не хотілося.

...У зв’язку з цією історією згадалася інша, коли до нас у редакцію обласної газети, де я раніше працювала, звернулася мама хлопчика з важкою вадою серця. Не забуду сумні, не по-дитячому серйозні очі дитини, яка в 10 років виглядала, як п’ятирічна. Через важку хворобу хлопчик не міг відвідувати заняття в школі, але у нього був свій неординарний погляд на життя й при цьому він дуже докладно розповідав про те, як потрібно «залатати» його сердечко, щоб воно припинило боліти. Хлопчикові тоді пощастило. Добрі люди швидко зібрали необхідну суму на спеціальний зонд, а в Дніпропетровському кардіоцентрі йому безкоштовно зробили операцію на серці. І хлопчик пішов на поправку. Без дорогої операції в Ізраїлі.

У зв’язку з цим мимоволі напрошується питання: чому у простих людей, навіть розділених кордонами, виходить те, що не в змозі зробити держава? Чому ми, маючи такий науковий та професійний потенціал, здійснюючи таку класну медреформу, жебмаємо закордоном? Напрошується відповідь: комусь дуже вигідне це милосердя навинос. Навіть на шкоду здоров’ю дітей і дорослих.

 

Дніпропетровськ.

Фото надане автором.

 

P. S. Днями Віталік з мамою повернулися додому в Підгородне (на фото їх зустрічає на вокзалі в Дніпропетровську тато). До їхнього приїзду родичі зробили ремонт в одній з кімнат — у хлопчика практично нульовий імунітет, йому протипоказані пил, бруд, цвіль, контакти з тваринами й навіть кімнатними квітами. Але мама дивується з того, звідки в нього беруться сили — хлопчик весь час у русі, постійно грається, чимось зайнятий — напевно з лишком надолужує дні й місяці, проведені в ліжку. Одного сонячного дня він навіть гуляв на вулиці — цілих хвилин сорок! Звичайно ж, у масці.

Як кажуть медики, потрібно почекати два-три місяці, щоб почав діяти перший курс ліків. Дитина буде перебувати на обліку в гематолога обласної дитячої лікарні. Лікування з діагнозом Віталіка — це дуже тривалий і дорогий процес. Потрібні будуть донори крові. Якщо не подіють ліки, необхідна буде пересадка кісткового мозку. Але всі сподіваються на диво.

РЕКВІЗИТИ

Карта Приватбанку (Старішко Ірина) 4405 8850 0932 4291

Євро: 6762 4620 5665 5795 Долари: 4405 8850 1720 4501

Розрахунковий рахунок: Одержувач — Приватбанк

Номер рахунку (транзитний) — 29244825509100

МФО — 305299 ЄДРПОУ — 14360570

Призначення: Старішко Ірина Олександрівна, 

№ карти 4405-8850-0932-4291.

Безоплатна фінансова допомога на лікування сина.