Шахтарі можуть не дочекатися задекларованої фінансової підтримки

Пропозиція монополіста («Київхліб» контролює левову частку хлібного ринку столичного регіону) стосувалася найпопулярніших видів продукції — батона і «Українського», які, за підрахунками ініціаторів, мали б подорожчати на 50 і 60 копійок відповідно. Реакція з боку столичної влади, яка мала б цю пропозицію оцінити, була негативною — обґрунтованих підстав немає. Те саме підтвердили й у Міністерстві аграрної політики та продовольства.

Виробники обумовлюють потребу в подорожчанні цінами на зерно, пальне і електроенергію, кількаразовим зростанням заробітних плат. Влада — врожаєм зернових, який утричі покриває обсяги споживання, запасами Аграрного фонду і форвардними закупівлями зерна нового врожаю. Мають рацію обидві сторони, проте з боку це виглядає, як невдалий замах на цінову стабільність. Поясню, чому невдалий.

У країні, м’яко кажучи, помірних доходів і соціальних виплат хліб уже давно став головним політичним продуктом не тільки на час виборів. Поцікавтесь, Держстат щомісяця фіксує зміну динаміки цін на хліб у межах статистичної похибки. Столична влада і уряд неабияк радіють народженню нових монополістів, на кшталт того ж таки холдингу «Київхліб», які здатні демпінгувати, притискаючи ціни. Бо інакше довелося б надавати адресні дотації малозабезпеченим споживачам, до чого бюджет не готовий. Чи треба нагадувати про стійкий попит на хліб саме з їхнього боку? Або про те, як на відкритті найбільшого хлібопекарського комплексу в Східній Європі поблизу Києва людям божилися, що впродовж найближчих кількох років ціни на соціальні сорти хліба не зростатимуть? Аналогічна ситуація і з тарифами на газ для населення, які уряд стримує через нездатність компенсувати втрати від різкого подорожчання комунальних послуг сім’ям із посередніми доходами.

До речі, в цьогорічному зростанні світових цін на зерно є і внесок України, бо вона завжди впливає на пропозицію, яку минулого тижня ми збиралися обмежувати, а цього — вже нібито не збираються. Перемога здорового глузду чи прагматичний розрахунок? З огляду на дефіцит у зовнішній торгівлі — і те й інше. Але повернімося до хліба на нашому ринку. Як на мене, влада відхилятиме будь-які пропозиції стосовно подорожчання соціальних сортів, попри те, що його виготовлення збиткове. Соціальний залишиться незайманим, попри збитки, які він завдає його виробникам. Поряд із тим усі інші сорти хліба поволі дорожчатимуть, почасти й через те, що треба перекривати втрати від виробництва соціального хліба. 

І це, на жаль, уже спостерігалося цього тижня в Донбаському регіоні.

Більш адекватною до реалій стає вартість гривні, яка помірковано знижується проти долара США на міжбанківському і готівковому ринках. Аби зменшити вал спекулятивних оборудок, комерційні банки різко обмежили кількість валюти на продаж — придбати за декларованим курсом американські долари цього тижня було практично неможливо через їхню банальну відсутність у касах. І нас там не стояло....

«Альфа-Банк» (Україна) у середу виставив на своєму сайті максимальний курс продажу «зелених» за 8,23 гривні (купівля — 8,15 гривні). Наступного дня торги по долару США розпочалися з котирувань трирічного максимуму. Деякі експерти для посилення контролю за готівковим ринком не вперше почали пропонувати закрити пункти обміну валют. Як на мене, це може виявитися найбільш несвоєчасним рішенням року, оскільки зараз воно не зменшить, а лише посилить рівень доларизації. До того ж боротьба з її наслідками, а не причинами непродуктивна апріорі. І зрештою, що тут дивного? Ми ж не дивуємося, що оцінюємо свою нерухомість у доларах США, а не гривнях!

Промовиста деталь. У рейтингу фінансового розвитку, який складає Всесвітній економічний форум, Україна посідає 59-те місце, по сусідству з Танзанією. Адже, якщо керуватися паритетом купівельної спроможності, то гривня — одна з найбільш недооцінених валют світу, а якщо зважати на рівень депозитних ставок — вона чи не найдорожча.

Це по достоїнству мали б оцінити шахтарські колективи вугільної галузі, чий бюджет цього тижня зріс ще на півтора мільярда гривень. Цього разу — на підтримку технічного переоснащення і почасти — на реалізацію заходів з охорони праці. Нагадаю, цього року народні обранці фінансували вугільну галузь так завзято, як ніколи: у квітні, липні, вересні й у жовтні. Очевидно, з огляду на потребу мати союзника в особі трудових колективів на виборах. А ще щонайменше півтори сотні діючих лав із відповідним навантаженням на очисні забої  держшахт наступного року. Проте за фактом рівень державної підтримки може розчарувати. Завадить падіння темпів валового внутрішнього продукту і погіршення стану державних фінансів, на які передусім негативно впливало ціноспотворення на товарних і грошово-кредитному ринках. Якщо уряд не подбає зараз про стимулювання промислового виробництва, фігурально кажучи, про штани на виріст, то на економіку очікує рецесія, падіння і в першому кварталі наступного року.

Промовиста деталь. Проект Національного плану дій на наступний рік, який уряд розглядав серед тижня, не передбачає збільшення державної підтримки вугільної галузі. І взагалі багато чого не передбачає, через те, власне, проект і завернули допрацьовувати.

Відповідь на те, якою насправді виявиться державна підтримка, хвилює сьогодні не одних вуглярів, а й орієнтовані на експорт галузі, а також, зрозуміло, бюджетну сферу. Бо зазвичай до 30 відсотків доходів економіки розподіляється через бюджет. Менше доходів — більше проблем у бюджету, залежних від нього громадян.

Дуже схоже, що проблем побільшає.