Біля води й водночас без води більше десятиліття змушені жити понад шість тисяч мешканців райцентру Горностаївка на Херсонщині. Селище розташоване на крутосхилі над Каховським морем, і питну воду туди постачають аж дев’ять артезіанських свердловин. У радянські часи тиск у системі регулювався за допомогою механічних засувок, які комунальники вручну відкривали й закривали, забезпечуючи однаковий доступ до води як споживачам вулиць на самому гребені пагорба, так і тим, хто знаходиться біля його підніжжя. Але наприкінці 90-х років минулого сторіччя на утримання водогону в селищної влади перестало вистачати коштів і почалося: засувки вийшли з ладу, до системи абоненти почали підключатися самостійно, використовуючи труби різного діаметру та «закільцьовуючи» різні магістралі. Наслідки не забарилися: через нерегульований тиск труби на нижніх вулицях просто розривало, а у кварталах нагорі води в кранах, особливо влітку, годі було дочекатися.
Люди шукали вихід хто як міг: одні поливали городи, під’єднуючи електронасоси до колодязів із ґрунтовою водою на присадибних ділянках, інші викопували й бетонували цілі резервуари, наповнюючи їх у ті години, коли вода таки доходила до їхніх осель. У райцентрівському комбінаті комунальних підприємств також по-своєму намагалися обмежувати споживання дорогоцінної вологи, лякаючи земляків штрафами в десятикратному розмірі від понаднормово використаної води. І навіть проводили спільні рейди з міліцією, складаючи акти на тих, хто намагався напоїти овочеві грядки за рахунок ближнього, який потерпав від спраги. Минулого, навіть для півдня України на рідкість посушливого, літа траплялися і бійки: розлючені обивателі не пускали контролерів і трохи не з вилами кидалися на тих, хто намагався зашкодити поливу в спеку.
Одне слово, через воду в Горностаївці заледве не стався «бунт», аж поки селищна рада не запропонувала вихід, який усіх улаштував. Вона оплатила херсонській науково-виробничій фірмі проект автоматичного регулювання тиску в мережі водопостачання за допомогою електронних датчиків, встановлених як на артезіанських свердловинах, так і безпосередньо в трубах. Задоволення це не з дешевих: на проект, обладнання та монтажні роботи селищна рада асигнувала загалом 105 тисяч гривень, і ще 800 тисяч перераховано з державного бюджету в рамках національного проекту «Питна вода». Та вочевидь шкірка вичинки варта: селищний голова Горностаївки Орест Біланюк (на знімку) запевняє, що система авторегулювання тиску в комунальному водогоні запрацює вже наприкінці нинішнього року. А наступного літа питна вода щодня буде в кожній оселі. Та й доступ до неї для всіх буде однаковим.
Фото автора.