Майже щодня один з популярних українських телеканалів «крутить» рекламний ролик про курорти Моршина. Глядачів запрошують поправити своє здоров’я в комфортабельних санаторіях, відпочити в затишних парках і скверах, на казковому лісовому озері, де хвилі гойдають човни та катамарани...

 Справді, цілюща моршинська вода, свіже повітря, чудові краєвиди не залишать байдужим нікого, хто хоч раз побував у цьому чудовому краї. Однак низький рівень благоустрою міста, «совдепівські» корпуси профспілкових оздоровниць з такою ж сантехнікою і меблями, «привітне» обслуговування декого з персоналу санаторіїв часто затьмарюють позитив від перебування на курорті.

Схоже, в санаторїї не знають, яким має бути сервіс

Перше, що вражає прибулих до міста-курорту Моршина, це обдерта, занедбана автостанція, що потопає в багнюці і бур’янах. Усередині приміщення також брудно, захаращено, крізь дірки у стелі ледь не видно небо. В негоду працівники автостанції розставляють у «залі» відра, інакше на підлозі буде по коліна води. 

Здається, цю «візитівку» Моршина не бачили ніколи в очі ані «батьки» міста, ані керівники львівського ЗАТ з претензійною назвою «Еталон». Цьому «антиеталону» й належить «плаваюча автостанція» (на знімку вгорі). 

— Ми уявляли місто Моршин та санаторій «Світанок», куди приїхали за путівками, по-європейськи затишними, — ділилися першими враженнями дві подруги Людмила та Інна з Дніпропетровська. —  А побачили зовсім інше. З потопаючої в баюрах автостанції через залізничні колії, де немає облаштованого переходу, ледве докотили свої валізи на коліщатах до реєстратури «Світанку». Впорядкованої доріжки, котра вела б зі станції до оздоровниці, немає. З’ясувалося, що від корпусів санаторію до бювета також відсутня навіть асфальтована стежка. До бальнеологічної лікарні доводиться не йти, а пробиратися розбитими алеями, поміж похилених парканів, де гуляють зграї бездомних собак (на знімку внизу). Особливо небезпечно надвечір, коли на місто опускаються сутінки, а зовнішнє освітлення оздоровниці, та й Моршина загалом, бажає бути набагато кращим... 

Так само непривітно в номерах санаторію. Старі скрипучі ліжка, «допотопний» міні-холодильник, що гримить на всю кімнату, — ось майже увесь сервіс. Крізь щілини у вікнах та дверях гуляє вітер. А ще — запах вихлопних газів. Просто під корпусом санаторію — автостоянка. В багатьох кімнатах та коридорах стіни роз’їдає грибок. Через сирість та холоднечу відпочивальники часто хворіють на застуду. Однак зігрітися немає чим. Адміністрація «Світанку», вочевидь, заощаджує на найпримітивніших електрочайниках, котрі мали б бути в усіх кімнатах курортників. Щоб заварити собі чаю, мешканці «комфортабельних» номерів повинні запасатися, як колись радянські «командировочні», власним кип’ятильником.

— Мені через застуду по півдня довелося просиджувати в чергах, щоб полікувати горло, погріти бронхи, — скаржилася Оксана з Маріуполя. — Електрочайник я просила в молодшого медперсоналу. Але через неприховане незадоволення моїми позичаннями відмовилася від цих «послуг».

Чехарда біля бювета

Інші гості Моршина, котрі приїхали аж з Білорусі, дивувалися «порядкам» у бальнеологічній лікарні, де триває «вічна» реконструкція, звертали увагу на чехарду біля бювету. Там через нестачу(?!) карток для автоматів з лікувальною водою щоразу утворювалися довжелезні черги. Як і до кабін для полоскання горла, розташованих на другому поверсі. Літні люди бідкалися, що їм важко підніматися незручними крутими сходами нагору.

— Біля бювета розташовані десятки торгових точок, квіткова, картинна крамниці, — нарікала подружня пара з Кіровоградщини, — а кабін для фізпроцедур — усього шість. Погане освітлення, іржаві крани, брудні раковини. До того ж у приміщенні, де одночасно перебувають по кілька сотень людей, немає туалетної кімнати.

Справжня епопея розгорнулася в «Моршинкурорті», коли через аварію на водогоні у всіх санаторіях раптово «висохли» крани і припинила свою роботу водолікарня. Майже дві доби мешканці «Світанку», «Черемошу», «Лаванди» та інших оздоровниць, залишені сам на сам з прикрим випадком, відрами носили воду з усіх усюд. Одні просили живильної вологи в приватних пансіонатах (де завбачливі господарі забезпечили себе запасом води з власних свердловин), інші йшли з цеберками аж до легендарного лісового озера... А що ж керівники курорту, міста? Може, організували підвезення до корпусів води? Де там. Вони навіть не вибачилися перед відпочивальниками.

Тільки адміністрація лікувально-діагностичного центру з честю впоралася з нештатною ситуацією. На прохання головного лікаря на допомогу прийшли пожежники і забезпечили багатоповерховому приміщенню водопостачання. А медпрацівники закладу ні на хвилину не припиняли свою роботу.

Дещо про чемність і шляхетність

Як уже згадувалося, до Моршина приїжджають на оздоровлення та відпочинок жителі з усіх куточків України, а також з країн СНД. Гостям з Росії та Казахстану, Молдови та Білорусі, Азербайджану та Узбекистану подобається природа Прикарпаття, її джерельна вода, живильне повітря, доброзичливі люди. Невеликий Моршин, зауважували приїжджі, давно можна було б перетворити на ошатний європейський курорт, якби керівники оздоровниць та міста по-справжньому подбали про його благоустрій. Наприклад, оновили б, упорядкували нині занедбаний головний парк. Для місцевих жителів, котрі приносять на продаж курортникам вирощені на присадибних ділянках овочі та фрукти, виготовлені народними майстрами національні строї, в’язаний з вовни одяг, добре було б облаштувати цивілізований міні-базарчик. Збудований з мистецькою вигадкою, він міг би навіть стати окрасою центру міста. Утім сьогодні продавці продуктів та краму торгують просто із землі, на алеях парку, під водолікарнею.

Потребує благоустрою й територія «оспіваного» в рекламі лісового озера. Сама водойма дуже гарна, мальовнича. Однак посидіти, помилуватися красою немає де. Власники кафе, котрі побудували біля води свої приміщення та альтанки, не дозволяють курортникам сидіти на своїх лавках «просто так».

І насамкінець — про культуру обслуговування. Навіть старенькі бабусі, котрі торгують біля бювета чорницею чи яблуками, неодмінно звертаються до своїх покупців чемно і шляхетно: «прошу скуштувати, пані!», «на здоров’я, пане!» На жаль, ні від лікарів, ні від молодшого медперсоналу такого ввічливого звертання не довелося почути. Менеджерам реєстратури також, вочевидь, ніхто з керівників санаторіїв не зауважив, що звертатися до гостей «жіночко», «мужчино» —нетактовно, некультурно. Одне слово, — по-совковому. Це тим прикріше, що Галичина завжди славилася вихованістю, шляхетністю своїх людей і багато «східняків» брали з них приклад.

...Закінчилася відпустка, та, попри всілякі пригоди з «ненав’язливим» сервісом санаторію «Світанок», розлучатися з Моршином, з новими друзями було трохи сумно. Адже в пам’яті завжди залишається найкраще: чудові концерти місцевих аматорів сцени, прогулянки лісом, захоплюючі подорожі історичними місцями, відвідання нічного Львова, храмів і костелів. Запам’яталися «колеги» по відпочинку за обіднім столиком: іронічний пан Йосип з Миколаєва, завзятий пан Микола з Тернополя, красуня Марічка з Івано-Франківська. А ще щирі, доброзичливі «дівчата» — Світлана й Ольга з Донецька, котрі вперше відкрили для себе Західну Україну і зізналися, що полюбили її, як і свій рідний Донбас.

Усі ми, від’їжджаючи додому, не прощалися із зеленим, умитим рясними вересневими дощами Моршином, а подумки зичили йому добробуту і казали: «До нових зустрічей!»

 

Черкаси — Моршин — Черкаси.

Фото автора.