Чому стоять у руїнах унікальні солепромисли півдня країни
Збувається давня мрія мешканців Приазов’я, щоб туристи та відпочивальники навідувалися до них не тільки влітку. Вже осінь, а на курорт Арабатська стрілка не припиняється паломництво не охочих до пляжної засмаги, а... прихильників фотомистецтва — і аматорів, і професійних фотохудожників. Хтось із таких «фанатів» випадково з’ясував, що відблиски шару солі під водами Генічеського озера в поєднанні з кольорами води, неба та сонця будь-якої пори року створюють справді фантастичні композиції — куди там комп’ютерній графіці! Після того, як «першопрохідці» виклали свої знімки в Інтернеті, на Арабатку гості з камерами ринули цілими групами, чим місцевий люд тільки тішиться: йому пейзажів не шкода, а гості не шкодують грошей за їжу та прихисток. Утім, генічани кажуть: їх би потішила не кольорова веселка на озері, а відновлення солепромислів. Вони безперебійно діяли тут ще з XІX століття, і тільки за української незалежності солезавод у селищі Приозерному спочатку зупинився, а потім його обладнання розграбували дощенту.
Руїни державного значення
Солепромислів, відомих з діда-прадіда, на Херсонщині два — в селах Геройському та в Приозерному. Обидва належать державі і є для неї стратегічними підприємствами у віданні МінАП України. Адже сіль добувають не в шахті, а з моря, і насичена вона природними вітамінами та мікроелементами — передусім сполуками йоду, безцінними для «чорнобильців» та людей, що потерпають від хвороб щитовидної залози (українці в більшості регіонів змушені споживати не настільки корисну штучно йодовану сіль). Та якщо Геройський солезавод, який дає до семи тисяч тонн солі на рік, сяк-так виживає, то Генічеський із його проектною потужністю у 20—25 тисяч тонн, ще майже шість років тому зупинився — надто застаріле й енерговитратне обладнання зробило його продукцію збитковою.
Грошей на модернізацію виробництва державного значення аграрне відомство України так і не відшукало. Тоді ж спробували віддати підприємство в оренду, та херсонська фірма-орендар лише заходилася різати техніку на метал, і геть нічого в розвиток промислів вкладати не думала, тож після двох позовів до Господарського суду Херсонщини про банкрутство визнали за краще його позбутися. Відтоді спливло п’ять років, а «реанімувати» виробництво стратегічного для народу продукту у Присивашші держава не збирається і у вільне приватизаційне «плавання» його також не відпускає, наче та собака на сіні: й сам не гам, й іншому не дам.
— Наш район, можна сказати, життєво зацікавлений у відродженні солезаводу в Приозерному. Адже це не тільки екологічно чиста й корисна для здоров’я сіль, а ще й понад двісті постійних, а не сезонних робочих місць, яких так не вистачає місцевій економіці, — переконаний голова Генічеської райдержадміністрації Херсонщини Сейтумер Німетуллаєв.
І бізнес-план поклали на полицю
Окрім солі, на промислах можна добувати ще один продукт, який продається майже на вагу золота. Характерний рожевуватий відтінок від озера свідчить про наявність у ньому мікроорганізмів, що є джерелом бета-каротину — потужного профілактичного засобу проти раку, серцевих хвороб, зниження імунітету людського організму. На світовому ринку кілограм цієї речовини коштує близько чотирьох тисяч доларів, тож питання лише в тому, щоб відпрацювати технологію її виділення. У 2005 році харківські вчені такі експерименти на Генічеському озері проводили і довели, що виробництво бета-каротину на базі солепромислів налагодити цілком реально — питання лише в інвестиціях. Нині солезавод біля села Приозерного — це руїни, але навіть у такому жалюгідному стані він цікавить бізнесменів. Одна з фірм Генічеська розробила бізнес-план реанімації виробництва, подавши його до регіонального відділення Фонду держмайна України. Там його ретельно вивчили, схвалили, і... поклали на полицю.
— Генічеський солезавод — державне підприємство, яке пере-буває в управлінні
МінАП України. Воно вже давно не є діючим, але відомство не бажає ані вкладати кошти у відновлення його роботи, ані вживати заходів для вилучення його зі списку підприємств, приватизація яких заборонена, — сумно констатує начальник регіонального відділення ФДМУ Олександр Бронін. — Звісно, можна обійтися й без приватизації — непоганою альтернативою є укладення з потенціальним інвестором договору про довгострокову оренду промислів, де було б «прописано» зобов’язання про вкладання певної суми коштів та відповідальність за невиконання цих зобов’язань. Ми звернулися із пропозицією розглянути доцільність укладення такої угоди, але з міністерства навіть відповіді на наш лист не отримали. Тим часом завод стоїть і ніяких доходів державі не приносить.
Ситуація, м’яко кажучи, дивна: стратегічне підприємство із відновлюваними ресурсами сировини під боком, яке може безперебійно забезпечувати цінним харчовим продуктом мало не третину України, залишається непотрібним, тоді як природної йодованої солі навіть у більшості магазинів Херсонщини «днем з вогнем» не знайдеш.
Херсонська область.
ФАКТ
За даними Головного управління статистики в Херсонській області, рівень тільки офіційного безробіття в Генічеському районі становить 0,7 відсотка працездатного населення. У сусідніх районах, які не є курортними, цей показник доходить до 3 відсотків.
