У Херсоні успішно впроваджують інклюзивну освіту. Дітлахи з тими чи іншими вадами навчаються разом з ровесниками у звичайних школах. Скажімо, до ЗОШ №4 прийшли діти з реабілітаційного центру для пацієнтів із ДЦП, розумовою відсталістю, ранніми формами аутизму. У ЗОШ №48 класи поповнилися малечею із вадами слуху, у ЗОШ №11 прийшли школярі з вадами зору.

— Але, зрозуміло, недостатньо зарахувати їх, потрібно класи обладнати спеціальною сурдотехнічною та офтальмологічною апаратурою, аудіометричними пристроями, створити кабінети лікувальної фізкультури тощо. 

Зрештою, потрібна така елементарна річ, як пандус перед входом, якими ми вже обладнали майже третину навчальних закладів обласного центру, — зауважує начальник міського управління освіти Юрій Ніконов.

У місті запроваджено муніципальну програму інклюзивної освіти, розробники якої вважають, що реалізовувати подібну слід обов’язково і в дошкільних закладах. Для координації зусиль при методичному кабінеті міськуправління відкрили консультаційний пункт з психологічного супроводу учнів з особливостями психофізіологічного розвитку, де грамотну пораду можуть отримати не тільки педагоги, а й батьки. Фахівці розробили також систему тестового обстеження дітей для відбору на навчання за інклюзивною методикою.

Стримує процес адаптації брак коштів, зокрема, на утримання соціальних працівників, які мають обслуговувати вихованців з особливими потребами, скажімо, у дитсадках. Чиновники підрахували, що на це потрібно 300 тисяч гривень на рік. Отже, останнє слово — за місцевою владою, допомоги від якої і чекають освітяни.

Факт

Умови для навчання та розвитку дітей із відхиленнями фізичного та розумового розвитку нині створено у 43 класах п’яти ЗОШ, діють три спеціальні ясла-садки та дитсадки для хлопчиків і дівчаток із вадами інтелекту, зору, опорно-рухового апарату, які відвідують 369 малюків. Ще 21 дитина шкільного віку навчається у домашніх умовах.

До речі

Пропонується нова посада — асистент учителя 

У наших школах з’явилася нова посада — асистент учителя. Ці фахівці працюють у закладах з інклюзивною формою навчання, де поруч зі звичайними дітьми навчаються малюки з особливими потребами.

Уроки в них ведуть два педагоги. Один з них допомагає дітям з особливими потребами засвоїти матеріал. Скажімо, викладач, який володіє сурдоперекладом, трохи повільніше вимовляє завдання для німих дітей. Асистентами можуть бути логопеди і психологи. До речі, в Європі від системи спецзакладів почали відмовлятися ще у 70-х роках минулого століття, бо зрозуміли: діти поряд із здоровими однолітками швидше розвиваються. Та й самі школярі нормально сприймають учнів з особливими потребами — допомагають і співчувають їм.