Чому так несподівано і доволі активно розпочалася критика вже ухваленої, але так і нереалізованої урядової постанови?
У нас у країні — демократія. А значить, кожен має право на висловлення своєї думки. Щоправда, коли її висловлює, так би мовити, експерт, тобто найкращий знавець предмета обговорення, то його оцінка хоча б не має викликати здивування, а тим паче посмішки людей, які теж перебувають «в темі».
Починаючи з перших чисел жовтня на багатьох медіаресурсах України з’явилися цілі розсипи експертних оцінок стосовно ухваленої Кабінетом Міністрів Постанови №912 «Деякі питання забезпечення стабілізації роботи електрометалургійних підприємств». Суть постанови проста: з 1 жовтня поточного по
1 березня 2013 року низці електрометалургійних підприємств (за чітко виписаними критеріями) вартість електроенергії на технологічні потреби встановлюється на рівні оптової ціни. Тобто тієї, за якою українські енергетики продають її за кордон.
І хоча широкій публіці, наприклад, у Запоріжжі, про появу постанови стало відомо лише 10 жовтня, перші критичні стріли фактично в неї полетіли вже числа сьомого. А далі стався справжній каменепад експертних оцінок, з яких обиватель зрозумів одне: в енергетиці України зокрема і в державній економіці загалом сталося щось не зовсім доб-
ре. А точніше, зовсім не-добре.
Ми всі ці оцінки не аналізуватимемо, особливо ті, що викликають лише посмішку. А перейдемо, наприклад, до експертної оцінки згаданої постанови від знаного фахівця в галузі енергетики народного депутата України Олександра Гудими (РБК, 17.10.2012 р.). «Логічних пояснень таким крокам уряду в мене немає», — підкреслив народний депутат.
За його словами, уряд вирішив не брати до уваги так звані дотаційні сертифікати в тарифах для електрометалургійних підприємств, що автоматично знизить для них вартість електро-
енергії приблизно на третину... Загалом тариф на електроенергію для ЗЗФ буде знижено вдвічі... Для порівняння: нині населення, яке споживає понад 800 кВт-годин на місяць, платить 0,96 гривні за кіловат. «Тобто сьогодні за рахунок населення олігархам створюються тепличні умови, щоб вони заробляли ще більше грошей», — пояснив Гудима.
Тут можна одразу посперечатися щодо «вдвічі» — для цього варто подивитися сьогоднішні тарифи і ті, що, скажімо так, поки що лише обіцяні. Але не будемо дріб’язковими, тому одразу про «населення», яке платить за олігархів.
Ви, читачу, бачили свій лічильник? Там у вас є 800 кіловатів на місяць? Ні, значить, у вас не палацове містечко, а звичайна домівка. Бо такого «населення», з помісячними 800 кіловатами, в Україні аж один відсоток (вгадайте, які у нього, цього «населення», доходи?), а споживає воно 10 відсотків всієї електроенергії на побутові потреби. Ось згаданий один відсоток абонентів і справді якийсь час платитиме більше за феро-
сплавні заводи. Але інші 99 відсотків громадян платять ціну, що вдвічі менша, ніж та, яка, ще раз підкреслимо, ЛИШЕ ОБІЦЯНА феросплавникам, щоб вони хоч трішки перевели дух. А станеться все за умови, коли постанова №912 все-таки запрацює. Що, як з’ясувалося, перебуває під дуже великим сумнівом.
Хоча знову-таки — навіщо сперечатися в якихось взагалі деталях? Адже чого, за великим рахунком, спробували добитися електрометалурги (до того ж уряд обмежив цю спробу лише п’ятьма місяцями, згідно із вже не раз згадуваною своєю постановою)? ЩОБ ЇМ ПРОДАВАЛИ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ ЗА ТІЄЮ Ж ЦІНОЮ, ЗА ЯКОЮ ПРОДАЮТЬ ЇЇ РОСІЇ, БІЛОРУСІ, СЛОВАЧЧИНІ, ПОЛЬЩІ тощо. Тому якось, знаєте, навіть дивує, що транспортування електроенергії за ОДНАКОВОЮ ЦІНОЮ, щонайменше на 300 кілометрів до найближчого кордону від тієї ж Запорізької АЕС — це дуже гарно (і не викликає каменепаду експертних оцінок), а ось передача її на відстань ледь не прямої видимості до Запорізького заводу феросплавів — це вже одразу дуже погано. До того ж, виявляється, вельми напружує «населення». Яке в потрібну мить і за потрібних обставин, як бачимо, всі починають палко любити і всіма силами захищати.
До речі, а чому станом на кінець жовтня постанова Кабінету Міністрів №912 від 1.10.2012 року так і не запрацювала? Адже вже 1 березня 2013 року вона, нагадаємо, взагалі СКАСОВУЄТЬСЯ. Хто ж це такі сміливці, котрі спокійно ігнорують і вимоги Президента України, прямим текстом виголошені ним під час представницької наради у Дніпропетровську, і урядову постанову, яка є обов’язковою для виконання на всій території України? Та є такі. Кажуть, що трудяться вони в різних міжвідомчих комісіях і відверто саботують весь процес. Тут би й вигукнути: «Ну й дисциплінка у вас, товариші хорошії!». Та не почують, а як хтось і почує, то одразу прикриється згаданим «каменепадом» оцінок: «А ми що — ми нічого, все виключно «на прохання трудящих» робиться».
Ох, уже ті трудящі та їхні прохання!..
Запоріжжя.
Фото Володимира ШЕРЕМЕТА.
На Запорізькому заводі феросплавів.