Керівники ПАТ АК «Київоводоканал» заявили, що без реконструкції Бортницька станція аерації (БСА) уже не зможе гарантувати безпеку дніпровської води.
Днями вони провели зустріч із представниками однієї з японських компаній, на якій обговорювалося можливе співробітництво з реалізації проекту реконструкції БСА. Назва підприємства не уточнюється, але зазначається: за підсумками зустрічі його представники запевнили, що розуміють важливість проблеми й мають намір обов’язково взяти участь у її розв’язанні.
За даними фахівців, дві третини споруд першого блока БСА виведено з експлуатації, і загалом навантаження на блоки розподілено нерівномірно. Мулисті поля переповнені осадом, що залишається після переробки стічних вод, а технологічна схема станції не передбачає його утилізації.
Кількість цього осаду вже втричі перевищує проектні обсяги. Подальше розширення таких полів, площею 280 га, неможливе. Варто враховувати, що біля їх зони мешкає близько 50 тисяч осіб. Крім цього, БСА скидає очищені стоки в Дніпро, води якого є джерелом водопостачання для багатомільйонного Києва, а також значної частини інших міст України, розташованих нижче за течією Дніпра.
Тим часом глава правління «Київводоканалу» Валерій Ченчевой заявив, що коли очисні споруди, зношеність яких становить близько 70%, терміново не реконструювати, то підприємство не може гарантувати очищення стічних вод до нормативних показників і екологічно безпечну роботу станції загалом.
Тепер уже 70% зношеності очисних споруд! Якщо погортати періодичні друковані та електронні ЗМІ, котрі писали про цю проблему, скажімо, протягом останніх 10—15 років, то неважко помітити, як рік у рік зростав цей відсоток. Як і обіцянки «найближчим часом», «як тільки, так і одразу», «цього або наступного року» залучити інвесторів — мало не з усього світу — для розв’язання цієї проблеми. Називалися навіть конкретні фірми, котрі начебто «вже» розробили проекти реконструкції і відновлення БСА. А в підсумку єдиний досягнутий «прогрес» — устаткування, яке продовжує спрацьовуватися, що загрожує екологічною катастрофою.
Справді, жахаючий прогноз нашого буття. Але чомусь його не те, що не сприймають всерйоз, а лише фіксують як факт — і нічого більше! Маю на увазі, насамперед, і відповідні державні відомства країни, і, зокрема, Київську міську владу. А також різні громадські екологічні та «зелені» організації, покликані не давати владі спокійно спати через загрозу, яку вже не приховує підприємство, зобов’язане її не допускати й усувати. Як, утім, і кияни, громадяни міст, що споживають дніпровську воду. То що ж таке з нами відбувається, що ми покірно підставляємо голови під мечі, котрі падають на них?
Фото Олександра КЛИМЕНКА (з архіву «Голосу України»).
Та сама небезпека Бортницької станції аерації...
