(Анонси часопису, №21 за 2014 р.)
Надлюдською ціною українські війська на сході країни продовжують стримувати російського окупанта, чобіт якого вже завис над Європою, а рука — над кнопкою ядерної валізи. Світ сподівається, що спрацює реалістичний, адекватний ситуації мирний план. Адже тільки відновлення кордонів Української держави означатиме, що загрозу широкомасштабного розгортання третьої світової вдалося відвернути, — стверджують журналісти в листопадовому числі парламентського видання «Віче».
Рік тому українці заявили про свої ідеали й цінності, обстоюючи власне європейське майбутнє. Чому за споконвічні цінності нашого народу ми вирішили боротися лише в листопаді 2013-го? Чому не раніше? Відповіді шукайте у статті «Європейський рік» української історії...», опублікованій на сторінках журналу Верховної Ради України «Віче».
Розповідає часопис і про анатомію протестів, за якими крилася заздалегідь спланована та цілеспрямована інформаційна, соціально-економічна, а згодом і воєнна агресія Російської Федерації на Донбасі. Чи не спричинить вона нового голодомору на територіях, захоплених терористами? Адже Донеччина, як і вся Україна, вже зазнала цього страшного лиха в 1932—1933 роках. Хоча згадувати за радянських часів про голод, що збирав свій зловісний урожай і на індустріальних територіях зокрема, суворо заборонялося. Журналісти «Віча» знайомлять читача з жахливими фактами голодомору на Донбасі. А неприкритий цинізм більшовицької влади засвідчує ось такий факт: у своїх звітах тодішні чиновники кількість померлих донеччан позначали як кількість зданої худоби...
Сьогодні на всій Землі залишився один-єдиний свідок Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі 1945 року. І ця незвичайна людина — наш співвітчизник полтавець Йосип Гофман. Попри вельми поважний вік Йосип Давидович зберіг добру пам’ять, яка зафіксувала багато маловідомих фактів про перебіг Нюрнберзького процесу й, зокрема, про поведінку на ньому гітлерівських бонз. «Останній свідок Нюрнберга закликає держави антигітлерівської коаліції зупинити агресію Росії проти України» — так називається стаття, подана в парламентському виданні за листопад.
Розповідає часопис і про те, як піднімається з руїни Луганщина, а саме: як рятують від закриття шахти, яких заходів вживають, щоб відновити промислове виробництво (його обсяги внаслідок російської окупації зменшилися на 85 відсотків, а це — рекордний показник за всі роки незалежності), як сільгоспвиробники долають проблеми із закупівлею врожаю, як, попри складність ситуації, землероби засіяли до 250 тис. гектарів, без урахування земель окупованої території. Цьогоріч, підкреслюють журналісти видання, сама природа прийшла на допомогу луганським аграріям, наче свідомо створивши належні погодні умови, щоб вони мали змогу компенсувати свої втрати, спричинені проведенням АТО.
Працівникам ЗМІ добре відомо, як складно вмовити на інтерв’ю знаного режисера, сценариста й актрису Кіру Муратову. А от «вічанинові» Євгену Тищуку вдалося впоратися з цим непростим завданням. Отож гуру вітчизняного та всесвітнього кінематографа довелося відповідати на зручні й не дуже запитання кореспондента видання Верховної Ради України.
«Баронськими раритетами» та «екскурсом у невідоме» порадує цього разу шанувальників журналу Ольга Клейменова. Її неординарних і талановитих статей завжди з нетерпінням очікують поціновувачі високого мистецтва.
Хочете дізнатися, як «іЛЮСТРУЮТЬ» монстрів на тлі... «Диявольської бензоколонки»? А покуштувати осінні яблука від Івана Драча? Замінити «царя» прокурорським самоврядуванням? Вам цікаво, чому директор успішної агрофірми «Маяк» Герой України Микола Васильченко застерігає: може статися так, що в майбутньому не буде кого одягнути у вишиванку?.. Тоді замовляйте журнал у редакції (тел. 044-235-79-58) або передплачуйте на пошті. Індекс 74254. 14 грн. 10 коп. — на місяць, 162 грн. 30 коп. — на рік.
Вічаймося!
