Тягар картопляний

 — Зібрали з триста тонн кавунів. Зазвичай, усе вдавалося розпродати до кінця вересня, але цьогоріч заїжджі оптовики комизилися: давай кавуни не менш як по п’ять кіло вагою, і щоб «хвостики» не пересохли. А як їм не пересохнути, коли дощів усе літо катма, і спека нелюдська. Тож продали на гурт добре, якщо тонн 170, а інше потроху вивозимо на дорогу — іноді хтось щось купує, і витрати на бензин потроху компенсуємо. Але частину врожаю все одно тепер доведеться закопати, — пояснює Павло Кім — орендар зі Скадовського району.

Посуха не перешкодила селянам Таврії зібрати понад мільйон тонн овочевої продукції. Та з вирощеними тяжкою працею під палючим сонцем помідорами, цибулею, морквою тепер нікуди подітися — криза перевиробництва. Закупівельні ціни такі самі, або й нижчі порівняно з минулим роком, а собівартість продукції через подорожчання пального та насіння зросла. І люди продають плоди своєї праці собі ж на збиток, та ще й радіють, коли хоч трохи заробити пощастить. Тому штучне створення будь-яких перешкод у реалізації городини викликає справжній вибух обурення із наслідками, що неможливо передбачити.

Тяжким видався рік і для тих аграріїв півдня України, що самі вирощують городину, і самі намагаються нею торгувати.

— Зібрали п’ять тисяч тонн картоплі, а продали 4,5 тисячі тонн. Собівартість в наших умовах від 2 до 3 гривень за кілограм, а закупівельні ціни коливалися між 0,6—0,7 гривні за кіло. Лиш один тиждень у серпні за картоплю давали півтори гривні за кілограм, але це швидко минулось, — розповідає керівник фермерського господарства «Аделаїда» з села Чулаківки Голопристанського району Сергій Рибалко. — Вже підраховую збитки і скорочую штат. Звільнив близько п’ятидесяти постійних робітників, а з сотні сезонних залишив двадцять. Рядовим покупцям, може, здається, що низька вартість картоплі в магазинах та на ринках дуже вигідна, але ця радість незабаром минеться. Ще один рік такої дешевої картоплі, і більшість виробників відмовиться її вирощувати. Тоді покривати дефіцит доведеться за рахунок імпорту, як вже бувало, і споживачі любісінько платитимуть по п’ять гривень за кілограм картоплі з Єгипту. Якщо не дорожче.

Сергій Рибалко — один з перших фермерів Херсонщини, котрому вдалося «прорватися» зі своєю продукцією на ринки Білорусі та Росії («Голос України» про це писав). Продавати картоплю в Білорусь — все одно що їздити до Тули зі своїм самоваром, одначе Сергію Вікторовичу вдалося експортувати загалом шістсот тонн — майже десяту частину вирощеного. Фермер упевнений, що єдина можливість уникнути повторення сьогоднішньої кризи перевиробництва — це налагодити збут городини іноземним покупцям. Іншого виходу просто немає: за рахунок використання сучасних агротехнологій та продуктивніших сортів врожаї овочів постійно зростають, а внутрішній попит на них не збільшується. Раніше городяни восени традиційно закуповували картоплю на зиму мішками, бо в овочевих магазинах взимку її або завозили вряди-годи, або вона була вкрай погана. Тепер такі запаси роблять хіба що пенсіонери та бідняки: адже завжди можна вийти до супермаркету й купити добірних овочів — дефіцит минувся.

Виробникам, і не тільки великим, а й дрібним та середнім, хоч-не-хоч, а доведеться шукати нові ринки збуту за межами України, і тут держава має стимулювати їх зусилля. Скажімо, питання з відшкодуванням ПДВ: у список підприємств-експортерів, яким податок на додану вартість за продукцію на експорт повертають автоматично, господарства, що спеціалізуються на вирощуванні городини, не потрапили. А відшкодування ПДВ за звичайною схемою розтягується на місяці. ФГ «Аделаїда», приміром, досі не отримало свої 120 тисяч гривень за картоплю, ще влітку продану до Росії та Білорусі. Може, сума й невелика, а для фермерського господарства за нинішньої скрути вона на дорозі не валяється. Тому картоплярі Херсонщини переконані: для стимулювання такого експорту треба змінити Податковий кодекс України, поширивши право автоматичного відшкодування ПДВ на ті господарські структури, які самі вирощують овочі та самі укладають контракти на їх реалізацію за рубіж. В іншому разі ми таки «дограємося», й замість експорту городини знову будемо її імпортувати.

 

Херсонська область.