Пишу вам, оскільки не знаю, куди мені ще звертатися. Уже просто немає сил боротися з «Укрпоштою». Уся річ у тім, що в моє село Панасівка, яке розташоване за 6 кілометрів від Глинського поштового відділення (працює 3 дні на тиждень), немає доставки пошти. З цієї причини всі мешканці села, а це — 29 сімей, давно перестали передплачувати періодику. Але я так не можу.
Живу тут уже 20 літ і щороку передплачую центральну та обласну пресу, тому що хочу знати всі новини. Сім років читаю чудову газету «Голос України», яка мене приваблює своїм змістом. Завдяки газеті, я в курсі всіх подій у парламенті, країні та й світі. Тому розлучатися з нею — для мене трагедія. І я терпів, коли мені передавали газети по 5—10 номерів, але коли мені завідувачка поштию 9 серпня передала 18 номерів одразу, мої нерви здали.
Наше село поволі вмирає: радіо відрізали, навіть дроти зняли, газет майже ніхто не читає, голосуємо на виборах за вказівкою місцевої влади. Якщо нічого з доставкою не зміниться, то й мені доведеться попрощатися з улюбленою газетою.
У 70-ті роки, пам’ятаю, жив я в Хабаровську й передплачував українські видання, які друкувалися в Києві. У ті часи я отримував їх регулярно, до того ж через 3 дні після виходу. А тепер рідна ненька Україна не може організувати вчасну доставку пошти. Дуже шкода...
Євген ГАЙ, пенсіонер.
Глинськ—Панасівка
Калинівського району
Вінницької області.
