Інтерв’ю з Берегівським міським головою, кандидатом у народні депутати України від ПР (№74 партійного списку), головою Демократичної спілки угорців України (ДСУУ) Іштваном ГАЙДОШЕМ.

 

— Іштване Ференцовичу, кілька років тому зі сторінок «Голосу України» ви заявили, що обрали європейські орієнтири розвитку Берегового...

— Так, ідучи в політику, зробив свідомий вибір на користь європейського майбутнього України, Закарпаття та Берегового зокрема. Вважаю, що це закодовано у генах закарпатців, котрі — незважаючи на національність, віру або політичні симпатії — століттями живуть у мирі та злагоді в нашому чудовому краї. Просто не може інакше мислити людина, коли кордони Європейського Союзу в наших місцях пролягають, як у нас кажуть, під «кертом» (під городом. — Авт.).

Отож на чолі нашого старовинного міста, якому в 2063 році виповниться рівно тисячу років, намагався зробити все для того, щоб Берегове не тільки на карті було європейським, а і своїм виглядом, мисленням своїх мешканців, умовами їх життя та побуту...

— Коли йдеться про умови життя, про побут, то, якщо коротко, що вдалося досягти у цій сфері останнім часом — за роки вашого керівництва містом?

— На мою думку, Берегове, хоч і невелике місто, але затишне, сучасне, комфортне. З 2008 року забезпечуємо цілодобове постачання питної водопровідної води, про що тільки мріють у більшості інших міст. Також першими на Закарпатті відмовилися від дуже витратного центрального опалення, перейшовши на економне автономне. Вдалося організувати на європейському рівні й збір та вивезення твердих побутових відходів. Берегове також у лідерах на Закарпатті зі створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків — ОСББ. Буквально днями відкрили притулок для бездомних собак. Користуючись нагодою, хотів би поінформувати читачів вашого поважного видання про те, що наступного року завдяки гранту Європейського Союзу розпочнеться будівництво першого в області сучасного, екологічного заводу з переробки побутових відходів.

Окрім цього, постійно працюємо над тим, щоб місто набуло справді європейського вигляду і вже бачимо результати: не доводиться червоніти, якщо до нас завітають гості!

Але, звичайно, маємо докладати зусиль і в подальшому, аби йти в ногу з вимогами часу...

— Буваючи у вашому місті, неодноразово спостерігав, як зусилля місцевої влади та громади зводяться нанівець потоком каміонів, що прямують через самісінький історичний центр...

— Звичайно питань, які необхідно вирішити, ще вистачає... До них належить і виведення транзитного вантажного руху за межі Берегового. Адже нині, як ви підмітили, каміони створюють дуже велику проблему: не встигаємо латати дороги на їх шляху, тріскаються стіни старовинних будинків, погіршується якість повітря, зростає шумове навантаження... Внаслідок того, що потік великих вантажівок прямує у центр через старий, «горбатий» міст, руйнується й ця кам’яна споруда, котра є найстарішою на Закарпатті, адже їй понад 160 років.

Було розпочато будівництво об’їзної дороги, яка дала б змогу розв’язати цю проблему, вивівши транзитний рух за межі міста. Однак у зв’язку з підготовкою до Євро-2012 кошти були перенаправлені на ці потреби. Сподіваюся, що наступного року відновляться роботи на цьому об’єкті, адже дорога важлива для нас і в плані використання транспортного потенціалу регіону. Річ у тім, що на українсько-угорському кордоні, всього за сім кілометрів від міста, діє КПП «Лужанка-Берегшурань». Але він «тупиковий» для вантажних перевезень саме через те, що з українського боку не створено відповідної інфраструктури, не побудовано об’їзної дороги. Якби вдалося налагодити вантажні перевезення через згаданий перехід, тим самим підвищився б транзитний потенціал регіону, що сприяло б притоку інвестицій, створенню робочих місць, наповненню бюджету.

— У Берегівській міській раді вже у вашу першу каденцію всі депутатські фракції підписали угоду про широку коаліцію. У нинішньому скликанні та сама картина: більшість депутатів інтереси виборців міста ставлять вище від партійних — також входять до коаліції, тому працюють злагоджено й плідно. Ви вже обиралися народним депутатом. І ми не мрійники. Але чи не можна би оту «об’єднавчу європейськість» прищепити й у практику українського парламенту — і впевнено вести державу шляхом украй потрібних перетворень?  

— З власного досвіду переконався, що результату не можна домогтися, якщо народні обранці діють так, як персонажі Крилова: Лебідь, Рак і Щука. Тому щиро радий, що у міськраді як попереднього, так і теперішнього скликань сформувалася стабільна більшість, котра хоче і може працювати на благо Берегового.

На мою думку, і у Верховній Раді України теж мала би народитися та об’єднавча ідея, під прапор якої ставали б народні депутати. Вважаю, саме європейська інтеграція є тією темою, котра змогла б виконувати цю роль, адже її підтримує більшість громадян України — незалежно від національності, партійних симпатій чи регіону, в якому вони мешкають.

— Іштване Ференцовичу, ви часто спілкуєтесь з політиками з сусідніх країн ЄС. Чи готові вони конкретно допомогти Україні на шляху до Європи?

— На мою думку, кожен тверезо мислячий європейський політик усвідомлює, що говорити про повноцінну сім’ю європейських народів без участі України — немає сенсу. Інша справа, чи захочуть сучасні провідні країни мати конкурента в ЄС, котрий за територією, населенням, відповідно і кількістю мандатів був би рівноцінним Франції?..

Але я все-таки оптиміст у цьому питанні. Відчуваю підтримку нашої держави, зокрема, з боку соціалістів Європарламенту, з котрими маю хороші стосунки. Про це свідчить й візит до Берегового Едіти Герцог. Депутат-соціаліст Європарламенту, говорячи про цьогорічні вибори у нашій державі, зазначила: враховуючи особливості формування виборчих округів, представникам угорської громади легше здобути депутатський мандат у партійному списку, ніж у мажоритарному. На її думку, моє 74-те місце у списку Партії регіонів — це добрі шанси.

Едіта Герцог підкреслила, що свідченням європейського мислення України є той факт, що у виборчому списку певної політичної сили є представники національних меншин. На її думку, важливо не тільки те, скільки депутатів угорської національності буде у складі наступного парламенту України, а й те, скількох депутатів-українців зможуть вони переконати у важливості захисту інтересів представників національних меншин. «Київські парламентарії повинні усвідомити, що саме угорці України можуть сприяти просуванню вашої країни шляхом європейської інтеграції, адже Угорщина є своєрідними воротами в Європу», — наголосила депутат.

Гадаю, таких добрих друзів у нас в Європі чимало. І маємо дякувати їм, що виступають адвокатами України в ЄС.

— Ви вдруге, поза сумнівом, станете народним депутатом України. Які першочергові завдання ставите перед собою?

— У разі обрання серед пріоритетних завдань бачу лобіювання інтересів Закарпаття, зокрема тих районів, де компактно мешкають угорці. Адже Партія регіонів запропонувала мені місце у своєму списку як голові Демократичної спілки угорців України. Відомо, що у нашому краї чимало питань, вирішення яких неможливе без фінансування з центру. Йдеться про вже згадувану об’їзну дорогу та взагалі дороги, про розвиток мережі водопостачання та водовідведення тощо.

Намагатимуся також сприяти розвитку прикордонної та транскордонної співпраці, брати активну участь у засіданнях урядових змішаних україно-угорських комісій.

Звичайно, у парламенті докладу зусиль для політичного представництва інтересів угорської громади України. Важливим завданням буде внесення змін до законів та підзаконних актів з тим, щоб на всі сто відсотків запрацював Закон України «Про засади державної мовної політики».

— Іштване Ференцовичу, ви очолюєте одну з провідних на Закарпатті партій — Демократичну спілку угорців України (ДСУУ), яка підписала з Віктором Януковичем — тоді ще кандидатом на президентську посаду — угоду про співпрацю. У ній йдеться, зокрема, про обстоювання інтересів угорської громади Закарпаття у сфері культури, освіти, вільному використанні рідної мови тощо. Ваші прихильники задоволені, як виконуються домовленості?

— Хочу підкреслити, що ДСУУ, починаючи з 2004 року, послідовно виступає за підтримку Віктора Януковича, його політичного курсу. З осені 2009 року наша співпраця реалізується у рамках угоди про співпрацю. І щиро радий, що її положення пунктуально виконуються. Так, після обрання Віктора Федоровича Президентом нашої держави серед іншого і поліпшились умови вступу до ВНЗ для представників угорської громади. Також стало можливим складання на філологічні спеціальності вступного іспиту з рідної мови, значно покращилось становище навчальних закладів, які здійснюють освітню діяльність угорською мовою. Поліпшилося забезпечення шкіл підручниками рідною мовою, хоча у цьому плані ще потрібно докласти чимало зусиль.

Черговим кроком стало ухвалення та набуття чинності Закону України «Про засади державної мовної політики». Документ закріплює міцні гарантії користування рідною мовою і для угорців, і для представників інших національностей.

У разі обрання мене депутатом, реалізується ще один пункт згаданої угоди: нашій громаді буде повернуто представництво у вищому законодавчому органі Української держави. Отож угорці можуть бути задоволені співпрацею з Президентом та його політичною силою.

— Водночас, напевно, і вас турбує те, що випускники багатьох шкіл з угорською мовою навчання слабо володіють державною мовою?

— Хочу зазначити: ДСУУ — на відміну від іншої організації угорців — проти того, щоб угорська громада загнала себе в якусь резервацію за мовною ознакою, щоб вона відгородилася, ізолювала себе від решти українського суспільства. Знаю, що деяким угорським «вождям» так і кортить це робити, щоб керувати громадою, щоб її представники слухняно голосували на виборах за них...

Ми вважаємо, що потрібно берегти, розвивати наші традиції, нашу мову, але разом з тим потрібно бути й відкритим до світу, до країни, де ти живеш, до інших її громадян. Це теж є ознакою європейського мислення, на відміну від самоізоляції.

Цілком згоден: якщо хочемо, щоб наша молодь змогла реалізувати себе, змогла реалізувати свій талант, потенціал, вона повинна знати українську мову. І болить, коли бачу, що наші хлопці та дівчата подекуди не вміють розмовляти державною мовою... Але повірте, це не від того, що вони не досить розумні — адже з інших мов, наприклад, англійської в них відмінні результати... Як кажуть, собака заритий в іншому: у методиці викладання української мови. Впевнений: у разі запровадження справді сучасних, продуманих, адаптованих до наших умов програм, методів викладання, представники нашої громади опанують державну мову і це буде позитив і для держави, і для нашої громади, адже угорці почуватимуться повноцінними її громадянами.

До речі, у нашому місті вже розпочато експеримент з цього питання. Сподіваюсь, що, будучи народним депутатом, мені вдасться забезпечити відповідне фінансування цього проекту, більш дієво співпрацювати з Міністерством освіти у цьому плані.

— І на завершення: як оцінюєте ухвалений закон про мови, який так бурхливо сприйняло українське суспільство?

— Цей документ відкрив шлях до реальної імплементації у повсякденну практику органів державної влади та місцевого самоврядування норм і принципів Декларації ООН про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин та Мовної хартії Ради Європи. Він є прогресивним, справді європейським і за буквою, і за духом.

Його ухвалення, на мою думку, знаменувало початок нового, сприятливого етапу для розвитку національних меншин. Річ у тім, що на підставі закону до кожної мови, яка виписана в цьому документі, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних і мов меншин, якщо кількість осіб-носіїв, що проживають на певній території поширення регіональної мови, становить десять і більше відсотків чисельності населення.

Радий, що після Берегівської міської та Берегівської районних рад уже чимало органів місцевого самоврядування нашого регіону прийняли рішення стосовно реалізації цього дуже важливого для нашої громади закону.

І ще одне... На моє глибоке переконання, «мовний» закон не спрямований ні проти державної мови, ні проти будь-якої іншої — навпаки, наближає Україну до Європи. Впевнений: кожен тверезо мислячий політик, громадянин нашої держави, котрий підтримує євроінтеграційний курс України, має підтримати й європейські стандарти забезпечення прав національних меншин, мовних прав зокрема.

Вів розмову Василь НИТКА.

Закарпатська область.

Фото автора.

 Із досьє «Голосу України»

Іштван Гайдош (на знімку) народився 5 травня 1971 р. в селі Яноші під Береговим. Закінчивши середню школу, вступив до Тульського політехнічного інституту, але після розпаду Союзу перевівся в університет «Львівська політехніка», навчання в якому завершив 1995 року за спеціальністю «інженер-механік». Працював у бізнесі. 1998-го обраний головою Берегівської райради. 2001—2002 роки — голова Берегівської райдержадміністрації. На виборах 2002-го став народним депутатом по 72-му мажоритарному округу, до якого частково входило п’ять районів Закарпатської області. У грудні того самого року обраний головою Демократичної спілки угорців України.

Заочно закінчив юридичний факультет Закарпатського держуніверситету. 2006-го уперше, а в 2010 році вдруге обраний головою Берегівської міської ради.