«Біофест» — не просто фестиваль,

Минулого тижня в Кам’янці-Подільському всі, хто міг, поспішали до БТФ (так скорочено називають свій факультет біотехнологи). Тут розпочався широко розрекламований «Біофест-2012». На кілометр від місця фестивалю пахло так, що народ стриматися не міг, щоб не повернути на запах. У садочку під деревами вже кипіли казани та пахтіли грилі — це розпочалися майстер-класи з приготування фірмових страв від кафедр факультету. До слова, нагодували всіх. «У нас — справжня кулінарна збірна України», — каже викладач Микола Троянівський. Він з помічниками пильнує подвійну юшку — рибну на курячому бульйоні.

Студент Дмитро Паламар (уже закінчує магістратуру) охоче прислуговує своєму наставнику, одночасно переймає його досвід. «Тут, на факультеті, я знайшов справжню велику родину, якої мені бракувало, бо маю лише маму. Я — з Почапинець Чемеровецького району. БТФ — це настільки захоплююче й завжди весело, тут не вийде ледарювати, я — теж відмінник і мрію далі займатися наукою. До нас приходить усе більше молоді, яка хоче вчитися, таким у всьому зелена дорога, а ще тут не треба «купувати» заліки. Рівень знань перевіряють тестами, а комп’ютер не обдуриш».

У попередні роки ініціатори нинішнього «Біофесту» щоосені тішили кам’янчан та гостей фестивалями: молока, м’яса, риби, меду, «Пташиний двір». А цьогоріч вирішили об’єднати всіх виробників і переробників продукції тваринницької галузі Західного регіону України. Де, до слова, працює не один випускник ПДАТУ, де у вишу численні базові підприємства. Звісно, найбільше гостей завітало з Хмельниччини. А ще приїхали викладачі та студенти національних університетів — Білоцерківського та Вінницького, Київського — біоресурсів і природокористування. За руки, щоб не згубитися, ходили територією БТФ дітки групи «Гноми-  

ки» дитсадка № 20 «Дзвіночок». А четвертокласники сімнадцятої школи під керівництвом Лідії Сморжевської були дуже горді: вони, від Малої академії наук, цими днями брали участь у міжнародній конференції, що проводилася в ПДАТУ. З доповіддю «Бджоли — святі комахи» виступала Оленка Савчук.

Учасниками виставки стало чимало колишніх випускників ПДАТУ та БТФ, а також господарства-партнери. У небо здіймається український прапор, найпочесніші гості перерізують символічну стрічку, першокурсники злагодженим хором (56 душ) співають гімн України — так відкривають Центр практичної підготовки. На цьому місці були старі теплиці. Декан біотехнологічного Микола Повозников переконав ректора вишу Миколу Бахмата віддати будівлі для нової місії.

— Це нелегка робота — випустити спеціалістів, які володіють новими технологіями, — каже ректор. — Щороку дві-три сотні наших студентів стажується за кордоном. Якщо студент підготовлений якісно, його запрошують працювати. Але Україні такі люди ще потрібніші. Ми зробили пріоритетом практику. Оновили дослідний сад, відкрили практичну базу для інженерів-енергетиків, полігон для автотранспортників. Майбутнім спеціалістам садово-паркової галузі служить 82-річний ботанічний сад. Є студентська ферма, ветклініка. І ось нове господарство — для біотехнологів. Крім лекційного курсу, лабораторно-практичних занять, студент повинен зробити щось своїми руками. Йдеться й про годівлю тварин, і про селекційну роботу, про вирощування різних видів тварин, їх забій. Усе це повинен уміти фахівець сільського господарства.

На подвір’ї центру — пахучий живий прапор України: смуга блакитної медоносної фацелії та смуга золотих нагідок. А на ньому — вулики... Кожну годівницю, поїлку, клітки для тварин вихованці робили власними руками разом зі своїми наставниками. Їх повсякчас спонукають до експерименту, творчості. Де ж таким талановитим працювати?

— Якщо хтось каже, що в нас немає тваринництва, нехай поїде на комплекси корпорації «Сварог Вест Груп» чи «Аграрної компанії 2004», — каже декан БТФ Микола Повозников. — До речі, в усіх передових господарствах є наші випускники. Лише в «Сварозі» — десятеро. Студенти, проходячи практику, активно дають свої рекомендації, господарники втілюють це в життя і шлють нам подяки. Наш факультет стає все популярнішим, його диплом — запорука успішної кар’єри високопрофесійного аграрія. Ми виконали план набору першокурсників, тоді, як інші мають проблеми. Студенти, провчившись рік, приводять зі своїх сіл нових абітурієнтів. 

«Вітьок, я тобі дуже дякую за трьох новачків з Ізяславщини», — тут же звертається він до одного з другокурсників.

Начальник Головного управління агропромислового розвитку Хмельницької облдержадміністрації Олег Стрілецький, теж колишній випускник ПДАТУ, сьогодні став почесним професором вишу. Він привіз грамоту університету за участь у обласній виставці «Агро-2012» та підкреслив необхідність ще тіснішої співпраці аграріїв-практиків із науковцями.

— А я привіз у подарунок центру новинку селекції — четверо овець трьох найсучасніших порід, — каже кандидат сільськогосподарських наук, завідувач лабораторії селекції, розвитку, годівлі та виробництва тваринницької продукції Чернівецького національного університету Андрій Калинка. — Я — випускник Подільського аграрного, дякую альма-матер за те, що мене вивчила, дала путівку в науку. Нині на черзі — творча праця над подільським типом. До цього докладуть зусилля і науковці ПДАТУ.

Гостям продемонстрували два види високоякісного каракулю, який виготовляють зі шкури таких овець. Загалом виробництво хутра в приватних господарствах розвинуте ще дуже мало, а воно може дати неабиякий прибуток селянам та господарствам. Про це говорить і Юрій Козловський, мешканець Лисогірки Кам’янець-Подільського району, який подивував гостей фестивалю своїми шиншилами. Втім, Юрій за професією — зубний технік. А шиншили стали його родинним бізнесом. «Спокусив мене цією справою викладач БТФ Микола Трояновський, — каже господар. — До речі, клопоту біля шиншил менше, ніж біля свиней, головне — володіти технологією».

На площі перед головним корпусом університету вирує ярмарок. Пасічниця зі Старої Ушиці Марія Горбняк теж скінчила БТФ (29 років тому він звався зооінженерним). «У мене був улюблений викладач Василь Іванович Кімаківський, — каже пані Марія. — Всі секрети бджільництва взяла від нього, і вже майже чверть століття пасічникую, а з 2007 року заклала власну пасіку».

Віньковецькі сировари бідкаються: «Треба було взяти більше продукції, розкупили все вмить!». І не тільки в них. Адже ціни виробники виставили прийнятні навіть для небагатих пенсіонерів, і якістю взяли гору над тими, хто продукує різні підробки.

«Запросив нас Микола Гаврилович», — кажуть садівники приватного підприємства «Гринчуцьке». «Повозников знає всіх, хто еліту вирощує не лише на Кам’янеччині, а й в цілому Західному регіоні, всіх гуртує навколо факультету, — додали свої «п’ять копійок» до доброго імені декана птахівник-приватник Володимир Громніцький із села Смотрич та інші учасники виставки. — Нас об’єднав цей факультет. Зайди в будь-який час — підтримають, допоможуть, порадять. Лише так може розвинути господар свою справу, а село — вижити».