Уряд своєю постановою позбавив НАК «Нафтогаз України» монопольного права торгувати природним газом — розділяй і владарюй.
Законодавці схвалили законопроект, який регулює обіг казначейських зобов’язань — краще пізно, ніж ніколи.
Доступне житло продаватимуть на умовах фінансового лізингу — у нас на районі.
Шило — на мило
Винятковим правом розмитнювати і торгувати імпортним ресурсом НАК «Нафтогаз України» наділив ще попередній уряд. Проте високі ціни на імпортований газ і гостра потреба диверсифікувати шляхи його надходження потребують зовсім іншого. Тому позаторік і торік уряд дає добро всім на його розмитнення. Але право торгувати ним лишає єдино виробникам азотних мінеральних добрив. Так, підконтрольна олігарху Дмитру Фірташу група Ostchem Holdіng (Кіпр) імпортувала в січні—серпні цього року 5,5 мільярда кубометрі газу для крупних виробників міндобрив, за винятком «Дніпроазоту».
Це не так уже й важливо, адже імпортувати газ може будь-яка компанія з відповідною ліцензією на внутрішньому ринку. Ними, як відомо, озброєні окремі газотрейдери і, звісно, гарантовані постачальники — обл- та міськгази. З огляду на безпрецедентну купівлю державних пакетів енергетичних акцій однією компанією, неважливо навіть, із яким олігархом її пов’язують. Бо з того випливає щонайменше два висновки. Про погоджені дії з Міністерством енергетики та вугільної промисловості. І про грядущу заміну державного монополіста приватним.
З одного боку, обмеження монопольних функцій НАКу нібито відповідає вимогам Єврокомісії щодо реформування енергетичного ринку — від України як від члена енергетичного співтовариства очікують розмежування функцій і балансів компаній з транспортування, розподілу і торгівлі газом. З другого — стрімка і водночас прихована монополізація ринку «по-нашому» демонструє зміни за формами і розмірами власності, а не за видами діяльності. Це щонайменше ставить під сумнів перспективи співпраці з європейськими енергетичними компаніями в подальшому. Цікаво, чи спадало кому на думку, що до створення тристороннього газового консорціуму ми ще повернемося? І ще: непрозорість договірних та майнових відносин споживачів, власників газу та транспортних компаній може зумовлюватися наміром влади передавати газорозподільні мережі в оренду або концесію, що логічно стимулюватиме зростання тарифів на комунальні послуги.
Уряд нібито сприяє демонополізації, бо на ринок невдовзі надходитиме газ не лише від «Газпрому». Насправді ж закріплює домінуючі позиції приватного капіталу, газові поставки якого на ринок страхували великих споживачів від зниження обсягів споживання два роки поспіль. Недарма глава ФДМУ Олександр Рябченко ще влітку навіть думати не хотів, що структури Дмитра Фірташа не братимуть участь у приватизації.
НАК «Нафтогаз України» формуватиме ресурс облгазів для потреб населення. Допускаю, що відтепер з теплокомуненерго, які по вуха в газових боргах (зазвичай з вини місцевих та центральних органів влади), панькатися не стануть — за борги відповідатимуть комунальною власністю. Приблизно так, як це сталося у Южному на Одещині, де минулого тижня міськрада за борги віддала міські електромережі ВАТ «Одесаобленерго».
Цікавенька облігація
Розміщення казначейських боргових зобов’язань на пред’явника дещо випередило законодавчо затверджені умови їх випуску — це також по-нашому, але не біда. Головне — Мінфін вивів «у люди», справді, привабливий фінансовий інструмент.
Девальваційні очікування дають про себе знати й у жовтні. Природне намагання людей зберегти свої заощадження в американській валюті (на додачу до дефіцитного поточного рахунку платіжного балансу країни) породжує відтік капіталу через готівковий ринок і прояви дефіциту долара США. Нацбанку доводиться продавати його на ринку, як це сталося у вівторок, за заниженим курсом, аби запобігти суттєвому зниженню вартості гривні. Разом з тим люди побачили в казначейських зобов’язаннях не менш надійний спосіб зберегти свої гроші в момент можливих курсових змін. За перший тиждень, за даними Мінфіну, вдалося розмістити боргових паперів на 47 мільйонів доларів США — майже половину від запланованого обсягу казначейських зобов’язань серії «А».
Висновки робити передчасно. Ані боргові папери, ані розрахунки за валютними кредитами, ані зростання депозитів у твердій валюті ще не гарантують швидкого повернення грошей у банківську систему. Економіка гальмує, імпорт переважає експорт, валютні надходження зменшуються, витратна експлуатація золотовалютних резервів опосередковано свідчить про хисткі позиції гривні.
Тим не менше Прем’єр-міністр Микола Азаров запевняє, що після виборів курс утримається, а тарифи на житлово-комунальні послуги не зростуть. Мало того, президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко не відкидає зворотної картини — зміцнення гривні проти долара США. На його думку, доларів скупили так багато, що навряд чи хто подумав, за яку гривню їх купуватимуть інші. Гривні, мовляв, також уже не вистачає. Чого тільки не почуєш, але заяву, буцімто доларів буває занадто багато, можна кваліфікувати як ще один прецедент.
Ще одна іпотечна ідеологія
Віце-прем’єр-міністр — міністр інфраструктури Борис Колесніков поінформував, що квартири за держпрограмою «Доступне житло» в подальшому продаватимуть, керуючись новою ідеологією. «Кредит 3 відсотки — на площу до 50 квадратних метрів, можливо, 5 відсотків — до 80 квадратних метрів», — пообіцяв він. До продажу влада пропонуватиме тільки збудоване житло, як він висловився, «готове до життя». Вартість квадратного метра — в межах 6 тисяч гривень. На цих умовах міста-мільйонники, зі Львовом включно, буцімто вже готові братися за реалізацію такої програми. Передбачається ввести в експлуатацію наступного року — 10, через рік — 20—50, а 2015 року — від 50 до 100 тисяч квартир.
Утримаюсь від висновку, що влада відмовляється від махрового популізму. Два роки тому, восени, тим само містам-мільйонникам, під тим само брендом «доступне житло» обіцяли побудувати президентські квартали в рамках так званого національного проекту. То мали бути багатоповерхівки з дешевими квартирами коштом зарубіжних інвесторів, яких переконували, що зекономити на видатках можна, спростивши регулятивні механізми виділення земельних ділянок і усунувши корупційні схеми. Бюджет минулого року на техніко-економічне обґрунтування відписав мільйони гривень. Але, з’ясувалося, зекономити можна, але, як-то кажуть, не в нас на районі. Цього тижня директор департаменту національних та інвестиційних проектів агентства Юрій Гусєв повідомив через ЗМІ про намір закрити цей проект. Точніше, в нас на районі він буде втілюватися у руслі цільової однойменної державної програми. Як ми вже знаємо, на умовах фінансового лізингу і на засадах нової ідеології.
Теоретично справа може рушити. Але тільки за певних умов. По-перше, якщо зросте купівельна спроможність населення. По-друге, якщо влада не ухилятиметься від виконання Закону «Про регулювання градобудівельної діяльності», згідно з яким держава має компенсувати вартість комунікацій під новоспоруджене житло. По-третє, якщо банки налагодять із забудовниками більш продуктивний діалог. Треба думати, що нова ідеологія усе це враховує.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.