Маневри підземними переходами

У КМДА нагадують, мовляв, демонтаж — це вже крайній захід. Тривалий час чиновники намагалися домовитися з бізнесменами. «Ми запропонували підприємцям перейти на цивілізований, законний рівень роботи у місті. І ті власники, які підписали необхідні угоди, і їхні кіоски, розміщені у належних місцях (не перешкоджають виходу з метро, не стоять поблизу шкіл і дитсадків), продовжують працювати. Таких тимчасових споруд, що увійшли у правове поле роботи, сьогодні нараховується понад 5 тисяч. А кіоски, на які не оформлено необхідних документів, розташовані у заборонених місцях, на діяльність яких скаржаться кияни, будуть демонтовані», — пригрозив нещодавно перший заступник голови КМДА Олександр Мазурчак.

Такі заяви можновладців кияни, щоправда, чують уже не вперше. Віри їм мало, та, як кажуть: чому б граблі не вчили, а серце вірить в чудеса. А може, і справді чиновники взялися наводити лад у столиці? Озброївшись численними обіцянками високих чинів «демонтувати порушників» і «побороти стихійну торгівлю», вирушаємо з інспекцією на вулиці міста. Для перевірки обираємо ті місця, на які регулярно і найбільше жаліються наші читачі. І про які, між іншим, уже і ми самі неодноразово писали.

Підземний перехід під проспектом Перемоги неподалік станції метро «Шулявська» — відомий на всю країну. Це саме його рік тому потужна злива затопила по вінця. У пошуках винуватих влада далеко не ходила — корінь зла угледіла у тамтешніх стихійних торговцях. Тоді ж (липень 2011 року) перший заступник голови КМДА Олександр Мазурчак запевнив: «Сьогодні одне із пріоритетних завдань столичної влади — ліквідувати стихійну торгівлю у міських переходах. Це питання контролюватиму особисто».

Нині на календарі жовтень 2012-го, і у горезвісному переході зміни очевидні. Тепер компанію стихійним торговцям, які заполонили підхід до переходу та спуск, складають ще й підприємці із закритого ринку секонд-хенду. Зараз тут — ілюстрація до фільму жахів: на вході домашній сир, яйця, поруч — квіти, далі — «ексклюзивні» кофти, спідня білизна, панчохи, сухофрукти і... б/у кросівки та кеди! Причому останні розвішані гірляндами по обидва боки переходу. А тепер уявіть, як у годину пік потік людей змушений не просто вміститися у залишені метр-півтора проходу, а ще й маневрувати, щоб обличчям не зачепити старі кросівки! Про те, скільки бруду (картону, поліетилену тощо) мішається попід ногами — вже і не йдеться.

Безлад та хаос і у переході на станції метро «Святошин». Сюди на однойменну залізничну станцію прибувають приміські поїзди. Вигода для киян — можливість купити продукцію із сусідніх сіл. Та усе це — сир, сало, молоко, м’ясо — продається з асфальту і очевидно, що несанкціоновано. До того ж, чимало киян, які таку продукцію не купують, жаліються: вийти чистим із цього переходу — надскладне завдання. Мовляв, скрізь або пролите молоко, або кров з м’яса.

Не краща ситуація і у переході на станції «Либідська». У години пік там справжні пішохідні затори вже на підході до переходу, бо по обидва боки входу/виходу вирує торгівля. А якщо на вулиці ще й раптово починається дощ, як кажуть у народі, пиши пропало. Усі торговці різко збираються і з усіма коробками, тачками, ящиками спускаються у сам перехід. Де і без них санкціонованої і не дуже торгівлі вистачає. Словом, вердикт нашої інспекції — власну обіцянку чиновники не виконали.

Схожа картина і на виходах зі станцій метро. Їх, нагадаємо, також регулярно обіцяють звільнити від торговців. Та, за великим рахунком, далі слів і ця справа не пішла. Приклад номер один — хрестоматійний — вихід зі станції метро «Університет». Тут уже за десять кроків від виходу вирує торгівля. Причому продають усе: від бутербродів до дерев’яних стільців. Пройти до зупинки наземного громадського транспорту — також завдання не з легких. Окрім самих кіосків потрібно обходити ще і їхні холодильники з напоями.

Останнім часом почастішали скарги від киян, що мешкають неподалік найновіших станцій метро. На «Васильківській», приміром, раніше перед входом у підземку були просторі вільні площі. Зараз пасажири підземки виходять просто на самоорганізовані базари. Тільки тепер проходу людей заважають не лише квіти, фрукти та печиво, а й агітатори. Аде гріє душу те, що хоча б останні скоро зникнуть.

Як сумлінні громадяни ми вирішили самостійно подбати про благоустрій Києва. У прес-службі столичного ГУ МВС нам пояснили, що поскаржитися на стихійну торгівлю у переходах, які не входять до управління метрополітену, можна дільничним інспекторам, написавши відповідну заяву, або ж навіть за екстреним номером «102».

Та якщо у вас є кілька об’єктів для скарги, то замість того, щоб самотужки шукати контакти і видзвонювати дільничних інспекторів, можна звернутися по допомогу у службу «1551». Що ми і зробили. Невідомо, як оперативно вони реагуватимуть на скаргу, але щоб її подати, нам довелося прочекати у телефонній черзі 45(!) хвилин. Сюди ми пожалілися на безлад у шулявському переході та на виходах зі станцій «Університет» і «Васильківська». Чоловічий голос на тому кінці дроту сказав, що заяви прийнято. Відповідні доручення будуть дані управлінню внутрішньої торгівлі та міліції. А результати, мовляв, самі побачимо... Коли, щоправда, не уточнив. Та ми чекатимемо.