Всеукраїнський центр правової допомоги «Громадський захисник» за підтримки Державної пенітенціарної служби України організував для миколаївських журналістів дводенний тренінг «Журналістська етика у висвітленні діяльності кримінально-виконавчої системи».
Під час теоретичної частини представників ЗМІ забезпечили різноманітною друкованою продукцією базового законодавства (Конституцією України, вибіркою документів та законів), яка завжди має бути під рукою у того, хто спеціалізується на висвітленні роботи кримінально-виконавчої системи України. Учасників тренінгу ознайомили з принципами та правилами, якими повинні керуватися представники медіа під час роботи в місцях позбавлення волі та слідчих ізоляторах, а також із порядком доступу до установ виконання покарань. Тренер Ірина Яковець — провідний науковий співробітник Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України (Харків) — у ході інтерактивної лекції висвітлила стан і проблеми реформування кримінально-виконавчої системи України, звернула увагу присутніх на використання специфічної термінології при підготовці матеріалів на цю тематику.
Наступного дня тренінгу представники ЗМІ побували у Вознесенській виправній колонії №72 управління ДПтС України в Миколаївській області. Це чоловіча колонія середнього рівня безпеки, в якій відбувають покарання понад 800 засуджених, що вперше вчинили тяжкий злочин. Їх середній вік — 30 років. Багато хто з них ще зовсім молоді: потрапили в колонію у вісімнадцять років. Але є серед контингенту виправного закладу й ветерани, котрі до того, як потрапити за грати, провели сумлінне і чесне життя. Так, на запитання журналістів про злочинця найповажнішого віку начальник установи полковник внутрішньої служби Олександр Терещук розповів історію 82-річного дідуся, мешканця обласного центру, який на старості літ зламав собі життя через ревнощі. Сам він — колишній корабел, його трудовий стаж на одному й тому самому суднобудівному підприємстві налічує п’ятдесят років. Виховав та поставив на ноги дітей і онуків, потім овдовів, і одинокого хазяйновитого дідуся «пригледіла» моторна 28-річна дівиця. Тільки-но дідусь із нею офіційно розписався, «законна дружина» стала, як то кажуть, коситись поглядом убік... Одного разу впіймавши її на зраді, убив сокирою. За тяжкий злочин отримав суворе покарання.
— Зараз його перевели в установу з лікувальним профілем. На вигляд — худорлявий, дуже спрацьований чоловік, бо видно, як від тяжкої роботи на руках повикручувалися суглоби, — відповів начальник кореспонденту, який запитав, чи можна з ним поспілкуватися. — От таких дуже шкода, хоч і злочинець...
Журналісти ознайомилися зі службовою документацією виправної колонії, відвідали два відділення соціально-психологічної служби, лазню, їдальню, бібліотеку, медичну частину та виробничі потужності установи. Подекуди запитання виникали спонтанно, як, наприклад, це:
— Для яких цілей у просторій кімнаті з лавами ця шкільна дошка?
З’ясовується, ми перебували в класі загальноосвітньої школи для засуджених. Начальник пояснив, що в ній навчаються 143 особи. Найстаршому, якого прийнято до 7 класу, понад 40 років. Зважаючи на те, що в більшості «учнів» термін ув’язнення немаленький (а це 8—15 років), то ті, хто хоче вчитися, можуть за цей час отримати атестат про середню освіту. Вже два роки у Вознесенській колонії виїзна комісія проводить тестування. Є два випадки, коли абітурієнти із цієї установи вступили на дистанційну форму навчання до університету. Нещодавно один із них звільнився, інший перервав навчання у вузі академвідпусткою. До речі, до Вознесенської виправної колонії потрапило відбувати покарання уже 38 засуджених із вищою освітою.
Заступник начальника установи з виробництва Анатолій Бойко розповів, що в засуджених завжди збалансоване харчування з власної продукції (у чому пересвідчилися і самі журналісти, оглянувши харчоблок, їдальню та вивчивши меню на тиждень). Є трохи своєї землі, де вирощують для власних потреб овочі та фрукти, а також корм для підсобного господарства. Словом, шукають будь-який вид діяльності для засуджених, щоб надати їм право трудитися. Наприклад, посто на подвір’ї вони сортують виробничі відходи місцевого шкірзаводу, а відібрану сировину потім повністю переробляють на повноцінний матеріал для пошиття шкіряних виробів. Це і ошийники для домашніх тварин, жіночі сумочки, рукавиці, чохли тощо.
Фото автора.
У виробничому цеху колонії.
