Як у країнах Європейського Союзу
В Україні дуже багато запитань, на які потрібно дати змістовні відповіді. Деякі проблеми вимагають негайного розв’язання, а декотрі потребують ретельного вивчення та послідовного виконання. Однією з таких проблем у нашій країні є забезпечення населення доступним житлом.
Українське суспільство прагне євроінтеграції, тому розглядати внутрішні процеси потрібно крізь призму європейської дійсності. У розвиненій Європі до будівництва доступного житла підійшли змістовно, але з належною часткою прагматизму. Державні програми із забудови передусім орієнтовані на створення не тільки квадратних метрів, першочергово враховують питання збереження енергоресурсів та створення повноцінної інфраструктури, такого собі міста в місті. Наприклад, в Італії є цілі квартали, в яких будинки зведено з використанням недорогих енергозберігаючих матеріалів, а інфраструктура житлового масиву побудована так, що людині, повертаючись з роботи, не треба витрачати час на те, щоб зробити покупки, або їхати на інший кінець міста, щоб забрати дитину з садка. Кожен такий європейський квартал має свої маркети, дитсадки, школи, соціальні, медичні та розважальні заклади. Така структура дає змогу будувати доступне житло далеко від центру міста, що значно впливає на остаточну вартість квадратного метра. Людина, яка живе в такому місці, почувається дуже комфортно, тому що їй доступний повний арсенал побутових потреб: є куди піти з друзями або з родиною на вихідні. Зважаючи на останні європейські тенденції, в багатьох таких місцях одразу будуються офісні центри.
В Україні трохи відрізняється сам підхід до будівництва житла. Кожен забудовник намагається притиснути свій будинок ближче до центру міста, а це пряме подорожчання омріяних пересічними українцями помешкань. Та й здебільшого центральні райони міста не дають змоги розгорнути повноцінну інфраструктуру. На багатьох прибудинкових територіях немає навіть дитячого майданчика та мінімальної кількості паркувальних місць, а в Європі місцеві влада та громада таке будівництво навряд чи дозволили б. Тому нові будинки залишаються звичайними спорудами, а державна дотація все одно не здатна зробити це житло доступним для наших громадян. А так звані відкати взагалі роблять вітчизняне житло доступним лише для певного кола заможних людей. Якщо державному апарату та забудовникам вистачило б волі відмовитися від нечистих схем отримання земель та ліцензій, то житло в нашій державі насправді можна було б назвати доступним. Але ми маємо найдорожчу страховку при кредитуванні житла у 6—8 відсотків. Це саме та сума, яку забудовник витрачає на відкат. Наприклад, в Європі, страхування житла, яке кредитується, не перевищує двох відсотків. Ця сума обумовлена реальними економічними потребами, а не витрачається на покриття витрат на відкати.
Україна, як держава з радянським минулим, досі пам’ятає одну з перших державних програм з будівництва доступного житла, так званих хрущовок. У СРСР ці невеликі дво- або п’ятиповерхові будинки на той час справді вважали панацеєю для багатьох людей. Ці панельні або цегляні споруди з маленькими квартирами давно вже потрібно зносити, бо за радянських часів ніхто не замислювався над інфраструктурою, все будувалось якомога швидше та дешевше. Панельні радянські багатоповерхівки стали об’єктами висміювання, а задум Микити Хрущова не вирішив усіх житлових питань, а навпаки, у нашому сьогоденні вмираючі, непрактичні будинки стають причиною комунального колапсу.
Але не все так погано на наших теренах. Є в Україні окремі локації, які можна ставити як приклад сучасного, європейського підходу до будівництва енергоощадного житла з розвиненою інфра-
структурою.
Достатня віддаленість від центру Донецька позбавила забудовника потреби відкату, а вартість житла стала справді доступною. Цю практику донецьких будівельників варто брати на озброєння по всій Україні. Тому що тільки так молодь буде впевнена в майбутньому, знатиме, що держава здатна забезпечити молоду родину доступним житлом, що не треба жебракувати чи сидіти на батьківській шиї, мешкаючи кількома сім’ями в тісних хрущовках.
Звичайно, нам потрібно брати приклад з європейських країн, де доступне житло стало справді доступним для всіх верств населення, а молодь залюбки створює нові осередки суспільства, бо впевнена: держава на її боці. Треба наслідувати європейські принципи тотального заощадження енергії та брати до уваги потреби населення, а не тільки намагатися зірвати великій куш із продажу нерухомості. Звичайно, всі гарні західні ідеї треба призвичаїти до українських реалій, але ж це легше, ніж вигадувати велосипед та наступати знову і знову на персональні українські граблі.
Факт
У Донецьку спеціально для Євро-2012 було побудовано цілий житловий комплекс «Європа». Окрім звичайних квартир, тут є свої готель, спортивний клуб, кав’ярні, взагалі все, що потрібно для нормального життя, а достатньо невелика відстань від центру міста робить цей затишний комплекс ідеальним місцем для життя. Окрім цього, під час його будівництва було враховано всі європейські норми енергоощадності та безпеки.
Володимир ВЕЧЕРКО, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції.
