Малий бізнес в Україні нерідко віддано на відкуп правоохоронцям, податківцям і місцевим чиновникам, які вміло користуються суперечливістю та іншими недоліками законодавства, яке регулює підприємницьку діяльність. Про це заявили в Донецьку учасники проекту «Формування вимог малого й середнього бізнесу до політиків і влади». Дослідження проводили в дев’яти областях України за участю коаліції регіональних і всеукраїнських бізнес-асоціацій.
«Єдине вікно» і Податковий кодекс життя не спростили, а ускладнили
У підсумку громадські активісти сформулювали 14 найістотніших для долі малого й середнього бізнесу умов. Найбільшу групу серед них (6 з 14) відведено питанням оподаткування й обов’язкових відрахувань. «Малий і середній бізнес дуже критично оцінює вплив Податкового кодексу на свою діяльність. Так, 70 відсотків опитаних підприємців уважають, що стало складніше працювати, 25 відсотків відповіли, що нічого не змінилося, або не змогли відповісти й тільки 5 відсотків сказали, що стало простіше вести бізнес», — зазначив голова правління Донецької обласної громадської організації «Клуб підприємців Донбасу» Петро Тісновський.
За його словами, головними вимогами малого бізнесу до влади є: забезпечення реальної фінансової підтримки починаючих підприємців з наданням їм податкових пільг; зменшення відрахувань за найманих робітників до рівня не більш як 30 відсотків від нарахованої заробітної плати; диференціація ставки оподаткування залежно від кількості проживаючих у населеному пункті, де ведеться підприємницька діяльність.
Підприємці вважають за необхідне ліквідувати в діяльності контролюючих органів таке поняття, як «план з виявлення порушень». Є серед претензій і такі, реалізацію яких складно уявити — наприклад, скасування ПДВ і заміна його податком із продажів, установлення регресивної форми оподаткування доходів (більше дохід, менше відсоток).
Дуже важливим питанням для малого й середнього бізнесу є спрощення одержання дозволів і правил ведення діяльності. Так, у країнах ЄС — лише шість видів ліцензій і 30 видів дозволів, а в Україні — відповідно 58 і 227 видів. «І незважаючи на те, що низку законів у державі спрямовано на спрощення процедур одержання дозволів на ведення підприємницької діяльності, чиновники так просто не готові розпрощатися із цими важелями впливу на бізнес», — зазначила генеральний директор Регіонального фонду підтримки підприємництва в Донецькій області Тетяна Шашкова.
Введення «єдиного вікна» не спростило, а навіть ускладнило життя малому бізнесу, додала генеральний директор фонду. «Наприклад, підприємцеві, щоб увезти продукцію на територію України, треба одержати сертифікати відповідності. Через «єдине вікно» він їх одержуватиме п’ять днів і платитиме за простій вантажу. Водночас бізнесмен може сам пройти по всіх інстанціях і, вирішивши все «звичним» способом, одержати необхідні документи за один день».
Полегшенню умов роботи малого й середнього бізнесу можуть сприяти й місцеві органи влади, спростивши й зробивши прозорими рішення питань щодо оренди, землі, будівництва тощо. Тому що чим краще почувається бізнес у місті чи районі, тим більше надійде податків у місцевий бюджет. 
«У влади в руках перебуває дуже сильний інструмент у розвитку підприємництва. Єдине, чого бракує — це політичної волі», — визнає Тетяна Шашкова.
З перших вуст
Ігор, власник магазину автозапчастин (м. Горлівка):
— За останній рік, як і раніше, важко відчувається відсутність фінансової підтримки з боку держави. Закони не стимулюють створення нових робочих місць: кількість персоналу суворо розраховується, у разі спроби розширення його важко обійтися без так званих тіньових працівників, за яких нехай і тимчасово, але не сплачуються податки, не робляться відрахування. Чому б державі не врахувати це, узаконивши відповідні податкові пільги для малого бізнесу, що розширюється?! Щодо сплати податків, то нині не стало гірше, ніж було до ухвалення Податкового кодексу. Хіба що додалося тяганини із заповненням паперів. Зате з’явилася можливість відправлення звітності в електронному вигляді, що рятує від необхідності сидіти в податковій інспекції, щоб здати декларацію.
Ольга, понад 20 років займається торгівлею шпалерами (м. Горлівка):
— Ще з початку перебудови товар воджу із Хмельницького та Білорусі. Якби не допомога чоловіка-шахтаря, а згодом — дітей, що подорослішали, — довелося б наймати працівників. А це значить, були б додаткові витрати, що надто позначилося б на доцільності бізнесу. Крім податків і відрахувань, треба платити за оренду місця (років десять уже стою у власному наметі на центральному ринку). Це робоче місце періодично доводиться обновляти відповідно до нових вимог місцевої влади, ремонтувати тощо. Та й побори всяких дозвільних систем, напевно, ніколи не викореняться. Загалом, навіть у сегменті торгівлі шпалерами стільки підприємців уже закрили свою справу через непідйомність всіх податків та платежів! Місцева влада зацікавлена в зростанні надходжень у бюджет, але чому ж не захистять нас хоча б у зниженні орендної плати? Якщо бути відвертою, то вижити приватним підприємцям, чесно сплачуючи всі податки, збори, побори, практично неможливо.
Малий бізнес — не скатертина-самобранка, а альтернативна зайнятість
Не секрет, що влада в Україні віддає перевагу великому бізнесу. Та й Прем’єр-міністр Микола Азаров на одному з форумів заявив, що 85 відсотків податків у країні платить великий бізнес. Тому не дивно, що складні законодавчі й технічні питання малого бізнесу здаються владі незначними.
Уряд не стомлюється підкреслювати важливість і необхідність розвитку підприємництва, обіцяє створити для цього всі умови — від спрощеного оподаткування до зменшення дозвільних процедур. 
У країні приймаються закони й програми про підтримку й розвиток малого й середнього бізнесу. Однак всі ці дії мають переважно декларативний характер. Вимогливих до себе підприємців, котрі рятують країну від занадто тривалого застою, не бояться роботи, можновладці розглядають, головним чином, як джерело податків. «На малий і середній бізнес в Україні дивляться з економічної точки зору. А у світі на малий бізнес покладається функція забезпечення зайнятості, а на середній — збільшення податків, — заявив голова громадської організації «Інститут власності й свободи» Дмитро Ляпін.
«Малий бізнес забезпечує альтернативну зайнятість населення — роботу, що не приносить великого прибутку», — сказав експерт. Але держава затято не бажає визнавати перевагу соціальної ролі малих підприємців над економічною. За словами голови «Інституту власності й свободи», це призвело до того, що з 2009 по 2010 рік кількість зайнятих у малому підприємництві скоротилася з 6,5 мільйона до 4,9 мільйона осіб. За даними Державної служби статистики України, велика частина тих, хто втік з бізнесу (1,4 мільйона людей) — це фізичні особи-підприємці. Як пояснив Дмитро Ляпін, причинами цього є світова економічна криза, що накрила Україну в 2009 році, і негативний бізнес-клімат у державі. «Тому політика влади у відношенні малого й середнього бізнесу повинна змінитися у бік спрощення регуляторних процедур, щоб людина з базовою освітою могла займатися власною справою», — вважає голова громадської організації.
 
Донецька область.
Фото автора.
Експертна оцінка
У розвинених країнах, таких як США, країни Європейського Союзу, Японія, внесок малих підприємців у валовий внутрішній продукт дорівнює 50—70 відсоткам, а частка працюючих на малих підприємствах у загальній зайнятості — 50—60 відсотків. В Україні ці показники в рази менші: внесок у валовий внутрішній продукт — 10—12 відсотків, частка в загальній зайнятості — 12 відсотків.
Експертна оцінка
У рейтингу «Ведення бізнесу» за 2012 рік, представленого Міжнародною Фінансовою корпорацією й Світовим банком, Україна посідає 152-ге місце з 183 учасників. Вище нас такі країни, як Ліберія, Мозамбік, Камбоджа. Торік Україна була на 149-му місці.
Тетяна Шашкова — генеральний директор Регіонального фонду підтримки підприємництва в Донецькій області.
Петро Тісновський — голова правління Донецької обласної громадської організації «Клуб підприємців Донбасу».