Планування — сама по собі справа нормальна. Але якщо воно стосується нереальних речей, то викликає роздратування і смуток. Так і з нашою футбольною збірною: планували здобути шість очок, а отримали одне — і мрії та надії луснули, мов мильна бульбашка. Після цілком пристойної гри і результату на «Вемблі» проти Англії в стартовому матчі відбірного етапу чемпіонату світу—2014 ми пережили кілька дуже важких днів. І вони практично перекреслили наші бразильські надії.
Спершу ми зіграли внічию у Кишиневі з відверто слабкою збірною Молдови. А позавчора вдома програли команді Чорногорії. Причому абсолютно заслужено, бо склалося враження, що наші футболісти не мали жодної інформації про суперника. Вони не знали, як грати проти нього, як протидіяти його тактиці. Наші футболісти були недостатньо активними, що значно полегшувало завдання оборонцям збірної Чорногорії, котрі перекрили всі шляхи до своїх воріт. А ударів здалеку було, мов отой кіт наплакав.
З перших хвилин гості показали, що вони є жорсткою, задиристою командою. А її гравці — ще й добрі артисти, котрі спровокують кого завгодно. Одне слово, вони були налаштовані на серйозну боротьбу.
Хоча більше атакували наші, та їхні наміри не підкріплювалися ані злагодженістю, ані чіткістю, ані точними передачами. І, повторюю, дуже бракувало ударів. А тут ще й стара хвороба проявилася: невміння виконувати стандарти. Скажімо, заробили українці штрафний просто навпроти воріт на лінії карного майданчика. Доручили його пробити Ротаневі, але ліпше б він цього не робив. Просто покотив м’яча тихенько низом (мабуть, й суперники здивувалися) — і прямісінько в руки воротареві.
Лише на 36-й хвилині ми побачили гострий обвідний удар Гусєва. Але, на жаль, йому трохи забракло точності. Отак і треба було бити за найменшої можливості. Адже не важко було зрозуміти, що завести м’яча у свої ворота чорногорці не дозволять.
А на останній хвилині тайму сталося те, чого ми найбільше боялися, — самі собі організували халепу. Якась недолуга метушня в центрі поля, Михалик відкинув м’яча Коноплянці, а той чомусь пропустив його на Кучера, котрий... «заснув». Як наслідок — блискавичне перехоплення, і гості мов по нотах розіграли результативну комбінацію, скориставшись казковим подарунком.
У такій важкій ситуації опинилася наша команда. І щоб якось викрутитися, одного бажання було замало. Треба було щось незвичайне, якесь фантастичне зусилля, потужне горіння до останку. Але почалася друга половина, і пресингувати почали... чорногорці, ніби вони програвали, а не наші футболісти.
Ініціативу господарі повернули. Але не більше, бо користі від неї — жодної. Могла збірна України програти з іще більшим рахунком. У наші ворота призначили пенальті (Селін після подачі кутового відверто завалив Джудовича). Але П’ятов — справжній герой матчу — відбив удар Йоветича.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Пробити Младена Божовича так і не вдалося.
