Зовсім не білі плями від прання

Алергічні захворювання шкіри, ураження дихальних шляхів, порушення функцій нирок, печінки, обміну речовин — такі наслідки тривалого використання товарів побутової хімії виявили вчені. Як з’ясувалося, небезпека прихована в їхньому складі: фосфатах та поверхнево-активних речовинах (ПАР). Вони входять, зокрема, до пральних порошків. Коктейль із двох цих складових підвищує проникність мембран клітин і легко потрапляє через шкіру до нашого організму, оминаючи захисні бар’єри. До того ж відкривається шлях і до потрапляння інших шкідливих речовин, що містяться в довкіллі, які раніше так запросто в організм не проникали. А це солі важких металів тощо. 

На запитання про безпеку пральних порошків, якими користуються українці, 68 відсотків наших співвітчизників відповіли, що взагалі про це не замислюються. Аргумент простий: якщо товар продається, його хтось має контролювати. Отже, ми фактично не маємо уявлення, що миючі засоби, а надто пральні порошки, світова наука класифікує як найбільш небезпечні хімічні речовини і для здоров’я людини, і для довкілля.

Тим часом через таке безпечне прання фосфатні сполуки масово потрапляють у стічні води, а потім у водойми. А це ще одна опосередкована загроза.

До речі, якщо прийняти за 100 відсотків усі джерела потрапляння фосфору в водойми, то на частку фосфатних добрив припадає лише п’ять відсотків, а на частку фосфатів із синтетичних миючих засобів — усі 95 відсотків!

— У нас іде фосфатизація суші, — каже професор Інституту гідробіології НАН України Орест Арсан. — Фактично на душу населення припадає понад 5 кілограмів синтетичних миючих засобів. Неважко підрахувати, що у стічні води Києва потрапляє до 7 тисяч тонн цієї хімії. Це знищує риб, молюсків, які беруть участь в очищенні води. І якщо не вживати заходів, через кілька років, приміром, води Дніпра — головної річки країни — можуть стати непридатними не лише для людини, а й для рекреації.

Зі шкідливими пральними порошками давно й активно бореться Америка. Останніми роками до цього долучилася Європа.

— Із 2002 року, коли європейці почали забороняти фосфати, у нас різко зросла їх кількість у воді, — констатує Вікторія Яковлєва, радник голови правління з інформаційної політики ПАТ «Київводоканал». — Це свідчить про те, що заборонене в Європі масово йде на наш ринок.

Коментуючи наслідки використання таких засобів, Вікторія Яковлєва підкреслила їхній негативний вплив на очисні споруди: «Фосфатні сполуки, потрапляючи після прання у стічні води, негативно впливають на очисні споруди, що унеможливлює якісне очищення стоків. Вона також зазначила, що 60 відсотків усієї електро-

енергії «Київводоканал» витрачає фактично на нагнітання кисню у воду, бо весь кисень у воді «з’їдає» накопичення токсинів синьо-зелених водоростей».

— Більше того, пральні порошки одних і тих само марок, якими користуються в Європі, Америці та Австралії, принципово відрізняються від тих, що продаються в Україні, — каже Ольга Цигульська — координатор напряму «хімічна безпека» громадської екологічної організації «Мама-86».

В Європі фосфати замінили на ціоліти. Вони не шкідливі ні для людини, ні для довкілля. Щоправда, виполіскуються вони, як і фосфати, не до кінця, проте, залишаючись на тарілках чи білизні, не несуть жодної загрози. Для нас ця загроза полягає в іншому. Ці речовини набагато дорожчі і навряд чи виробник стане просто так їх використовувати. Змусити його зможе хіба що закон. Проте в Україні лише збираються відмовитися від миючих засобів, що містять фосфати. Проект відповідного закону розробило Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Згідно з цим документом, Україна має поступово перейти до цілковитої заборони фосфатної побутової хімії. Починаючи з наступного року масова частка фосфатів у миючих засобах у перерахунку на Р2О5 повинна становити не більш як 17 відсотків. У 2018 році вміст фосфатів не повинен перевищувати 5 відсотків.

Було б доречно, кажуть експерти, в новому законодавстві також прописати сплату екологічного збору тих виробників, продукція яких іде на український ринок.

А ще з січня 2013-го запровадять Технічний регламент, який зобов’яже виробників вказувати хімічний склад пральних порошків на упаковці, тож, приходячи до магазину, покупці зможуть, прочитавши склад, робити усвідомлений вибір.

А доки не запрацювали законодавчі важелі, зазначають екологи, людина сама має подбати про власне здоров’я.

— Якщо ми не будемо звертати увагу на те, що написано на миючих засобах, ми самі себе й погубимо, — каже лікар-алерголог Київського міського алергоцентру Ольга Ярмолінська.

 Загалом спеціалісти зазначають: якщо на упаковці відсутні дані про склад прального порошку, користуватися ним небезпечно.