— На ЗОСі я вдруге. Їжджу для того, щоб отримати неоціненний досвід, адже ЗОСя — це справжня журналістська школа оперативності. А що: за день зібрати інформацію, швидко написати матеріали, а потім за одну ніч ще й зверстати цілу газету на вісім полос!.. Де ще можна знайти таку практику?!
— Це вже моя третя ЗОСя! Запитуєте: що для мене цей фестиваль?! Та я живу від ЗОСі до Прес-весни і від Прес-весни до ЗОСі! Це вже моя особиста традиція, і мови про те, щоб не їхати, бути не може! До того ж, це і гарна школа, і досвід, і величезна журналістська практика! Цього року, крім зустрічі з друзями, порадувала чудова атмосфера фестивалю, яка щороку стає дедалі теплішою. Команда «Юн-прес» виграла два Гран-прі — з фото- і радіожурналістики, друге місце у номінації «ІТ-проект» і чимало спецпризів!
— На ЗОСі я вдруге. Торік за три дні встигла полюбити Славутич. Тут зовсім інша — тепла і радісна — атмосфера, в яку хочеться повернутися. Запам’ятався виступ улюбленого гурту «СКАЙ», запуск у небо паперових ліхтариків, багато пізнавальних конференцій і концертів, ну і, звичайно, наша перемога!
— ЗОСя дарує шквал позитивних емоцій, а Славутичу — можливість серед сірих осінніх буднів стати кольоровим! Таким моє рідне місто робить традиційне братання, яскраві костюми творчих колективів і роботи учасників. Для славутчан же це можливість не лише гарно відпочити, а й розвиватися творчо й духовно. Щороку тут порушують суспільно важливі теми, а це навчає нас мислити, аналізувати, прогнозувати і... шукати шляхи вирішення соціальних проблем. Я отримав на ЗОСі безцінну практику і досвід, зустрів справжніх друзів. До речі, знаю багатьох, хто колись брав участь у фесті, а тепер став відомим і успішним журналістом! Фестиваль міжнародний, його відвідують учасники з різних міст і країн. Додому вони везуть приємні враження і яскраві спогади про три щасливі осінні дні, які провели в місті Білого Ангела. Дуже хочу, щоб у майбутньому ЗОСя, як і колись, тривала цілий тиждень!
— У більшості людей Славутич асоціюється насамперед з чорнобильською трагедією. Тож ми робимо все, щоб світ дізнався про нього як про місто щасливого дитинства і великих можливостей. Саме для цього й потрібна ЗОСя. Вона об’єднує не лише учасників фестивалю, а й мешканців міста: славутчани відвідують концерти і беруть активну участь в організації свята. Для молоді Славутича це можливість довести всім, що вона здібна, творча і конкурентна. Велика честь для всіх — знайомство з «акулами пера і телекамер», які залюбки діляться досвідом і спілкуються з учасниками фестивалю у форматі «рівний рівному». Для мене особисто ЗОСя — це можливість переконатися у тому, що я талановита і сильна людина, яка може протистояти труднощам, гідно тримати удар. Це своєрідний стимул удосконалюватися. Завдяки ЗОСі я зрозуміла, що хочу бути фотографом. Фестиваль змінює світогляд — переконує, що у житті можна досягти успіху і бути щасливим, якщо дуже цього хочеш і працюєш над собою. Він надихає і допомагає повірити у власні сили.
